З Днем нродження, Джеймс!!! Неповторний актор і чудова, прекрасна, розумна, унікальна, талановита людина!
Мати можливість грати і бути поряд з тими, хто тебе любить - то мабуть найважливіше. То є щастя.
Будь щасливим. І хай наша любов тебе береже від усіх незгод.





І в честь Дня Народження, вішаю один з своїх улюблених віршів. Як завжди про Костиля. Вірш не привязаний ні до якого сезону..Повністю метафоричний.

“Душа пороху”

Гей! Чуєш?! Ну, обернися,
Невже не бачиш мене.
Молю я : на мить залишися,
Ти – янголятко моє.
Не бійся, нічого не хочу,
Нічого я вже не прошу.
Тільки погляну у очі,
Слово скажу й залишу.
Ну ж бо, спинися, ти ж знаєш,
Як ти потрібна мені.
Чого ти весь час залишаєш?
Ідеш, не торкаєш землі.
Мій боже, мій бісе, мій світе,
Тебе я молю: зупинись.
Ну дай хоч краплиночку світла,
Що б не летів більше вниз.
Спинилась. Нарешті!... Чого ти?
В очах здивування таке.
Вдивляєшся в морок ти доти,
Та чуєш мовчання п’янке.
Не бачиш мене. От смішная.
А нуж бо давай, придивись.
Ось тут під ногами прохаю
Тебе: подивись, подивись…
Ну бачиш? На решті! Що? Порох?
Так, порох один на землі.
Він проглядає крізь морок,
Говорить до тебе в імлі.
Не бійся, говорить не порох.
Хіба ти забути змогла?
Мене спорошила на порох,
Красою, моя неземна.
Тепер я лежу і чекаю,
Коли ти пройдеш неспіша.
А тихе, безтямне”КОХАЮ”-
То пороху мовить душа.

@настроение: святкове))

@темы: День Народження ,Джеймсік ,Костиль