Може хтось мені ще скаже, в тебе башня не здорова...Відповім я дуже просто: мені по*уй, я зі Львова!!!!
Волод (с)


URL
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
02:43 

Ітог....

До Нового Року лишилось менше доби...я мріяла про якесь диво від цього свята...вперше відсвяткованого в місті про яке я мріяла стільки років...
у нас ще досі нічого не куплено, ледь найшли хату...троє моїх найближчих друзів не хочуться святкувати...і настрій тому не дуже....
Але...але захотілось сісти в тиші під новорічні шоу по телику і подумати, що мені дав цей рік....що було в ньому хорошого....і скільки?.
1. Минулої зими я поїхала вкотре у Львів і познайомилась з купою класних людей...тих, кого я тепер майже кожен день бачу в своїй квартирі. саме тоді я зрозуміла, що переїду.
2. Дві мої близькі подруги вийшли заміж. У одної з них народився син.
3. В березні я найшла роботу яка дійсно задовольняє мене фінансово і морально.
4. В травні я знову поїхала у Львів.
5. Я закохалась. Хай як завжди не в того...але все одно...щось є..і це щось мене хоч трохи радує.
6. Побувала на морі з близькими людьми.
7. 17 вересня переїхала жити у Львів. З відчуттям, що в Запоріжжі мене дуже люблять.
8. Я найшла класну квартиру біля друзів на 14 поверсі. кожного ранку я бачу світанки, як на морі.
9. мама подарувала мені ноут і новий телефон.
10. я з'їздила в Зп на денчик до моєї Бєлочки...і це була дійсна офігенна поїздка в сім'ю.
11. Кожного дня до мене заходять друзі.
12. мене більше ніхто не контролює. я дійсно вільна.
13. Я закінчила універ в червоним дипломом.
14. за осінь і початок зими я найшла ще трьох чудових друзів у Львові..а одна знайома в Запоріжжі раптом теж стала дуже близькою подругою.
15. Я найшла в собі сили не помиритись з одним гамном з минулого а він сам ледь не умовляв.
16. Я сиджу зара під ялинкою у Львові...і знаю що в центрі міста казка.
17. Я офігенно відсвяткувала свій денчик у Львові як завжди мріяла.
Ось і все...а може і не все...але на фоні цього я не можу згадати нічого поганого...
Тож..чи я щаслива...так я щаслива...і диво..диво обов'язково станеться..бо це Львів - місто де всі мої мрії збудуться



19:35 

Вічна пам'ять і подяка

Вчора помер перший декан мого факультету..людина, завдяки я вчилась безкоштовно, людина,яку не чіпали хабарі і гроші, людина, яка піклувалась про студентів і робила все щоб ми були ЛЮДЬМИ - ВОЛОДИМИР ДМИТРОВИЧ БУРЯК.
Той дивак, що роздавав нам на першому курсі зернятка зібрані на подвір'ї після того як ними посипали студентів на добрий шлях .Роздавав і казав щоб ми берегли їх...що вони нам принесуть удачу..і вони приносили..завдяки йому.
Говорив на лекціях дивакуваті речі про континуум множинності і архетипи...шуткував і був з нами нарівні. зайти в його кабінет було ніколи не страшно а радісно..він завжди літав десь у хмарах та ледве ти його витягав звідти і казав що у тебе проблема - він кидав все і помагав. Біг до ректора проректора ...він не був гордівливим і напищеним він був з нами нарівні...
Два роки назад він покинув свій пост бо хворів на онкозахворювання - в крові не було гемоглобіну. І ми так боялись за нього але він вилікувався...Факультет тим часом перетворився в невідомо що..деканом став богус який любить тіки одне - гроші і знущатись над людьми.
на випускному коли вийшов богус ми ледь аплодували а коли вийшов Буряк - зал встав...встав і аплодував...і він знав, я впевнена він знав що таке роблять тільки від чистого серця..стояв перед нами в білому костюмчику такий живенький...чудний і намагався танцювати нижній брейк...
а вчора він помер..від запалення легень.. б скупався в грудні в ставку...такий дитячий вчинок в 66 років..і такий Буряковський...
Боляче..всім нам дуже боляче..всі журналісти ЗІДМУ пам'ятають люблять і досі не вірить що янгола-охоронця нашого факультету більше нема...і немає слів щоб описати....хочеться тільки сказати: Володимир Дмитрович ми вас дуже любимо, ви нас зробили людьми, поміняли наші долі .Дякуємо вам за все. Ви - ВЕЛИКА ЛЮДИНА. І Ви завжди в наших серцях....





18:52 

Тепер я вдома)))

От я у Львові))
живу на тОпольній. хто знає де це, то зрозуміє.
14 поверх. офігенний вид на місто..хазяїн живе мій в шафі0)
ага))
прикиньте він прорубав собі сходи з шафи в окридорі на 15 поверх, тобто з горища зробив квартиру, і отак от уходить в шафу...блін я перший раз офігела коли він туди попреся.
так що я живу сама, але вні ходить до себед одому через мій окридор
Але дядя начен орм)) А хаті є телик, великий балкон ,идван ,кухня нормлаьна, затишно, навіть пральна машина є..так що не помру. 900 за хату плюс 300 за комункалку. вийде менше буду платити менше, а поки що фіксовано.

вот..а так все окі..бачусь з друзями, гуляю от сокро матиму ноут візьмксь за роботу...
я щаслива, я дійсно щаслива0)
а зара сиджу в інтернет-клубі. тобто на укртелекомі, і ось рішила трошки повідомити як у мене справи.
Доречи ,Бестія. цікаво було б з тобою позноайомитись)) якщо маєш бажання, т кинь мені по умилу телефончик свій і скажи хоч я тебе насправді звуть)

20:43 

Збувається мрія ...чого так сумно?....

Збулась моя мрія.
Завтра я переїжджаю. Тепер моє тіло буде жити в тому ж місті, де вже 4 роки живе моя душа.
тільки чого ж так боляче???
а..певно того, що я тут лишаю сім'ю.....а ще лишаю моїх друзів.
Мою другу сім'ю ,яка мені не менш рідніша ніж кровна.
Я плачу...плачу бо я не зможу тепер прибігти до Бєлки в 9 вечора ,на годинку, і застрягти там на два дні..не зможу поїхати на Зельоний в 12 ночі, бо Анькє з Серьогой надумалось поїхати до наших....і не вернусь звідти в 5 ранку.
Я тепер не зможу зробити багато чого, до чого я звикла.
Так, я сама зробила вибір ,я йому рада.
Я звісно ж буду приїжджати.
Але.....
як же я буду без названих братиків і сестрички ,без 2х найкращих друзів, 3х дочечьок названих, названих мами і тата, без всіх інших ,ким я жила всі ці роки.
Як же я буду без Бєлки....яку знаю з 4х місяців...
От на ці питання я досі не можу найти відповідь....

03:25 

Чого ят аке дурне?)))

От очг оя маю таку дурну звику..дружити дружити з людиною....нє не так...навіть все починається не з дружити а з " блін що за бдибіл" чи " що за дитя " чи " що за ботан"......потім через півроку, не менше наступає стадія " о тя дура була така класна людина, розумна, весела...балбалбал...і друг" а ще місяці чреез тр иАня влюблятися починає. Задоблало уже...а людина то уже пнривикла до дружби і нішог оне хоче..а мене то те мучить...вабсче карош...я себе уже убити готова, а все одно всьо постійно розвиваєтьсяп о одному сценарію..це вже твретє...мдя....

02:14 

Не шукай мене, бо я на морі)

Чогось захотілось поставити пару офток з моря..не скажущ о відпочинок був зашибісь..але море то море..я його люблю)

кайф)




я на врешині світу)




кукуся)))


алея в феодосії до фонтану який учні айвазовськог опобудували на його честь


захід сонця з генуезької вежі яка в Феодосії, не Судаку!)


теж на негуезській вежі.. то схованки німців мДругої Світової, ото на чім я стою)

01:40 

Я мабуть реально дура що перед всіма принижується.
Сьлдні пішла на окнцерт друга того уйобка Глєба від якого втекла рік назад...і всьо супер гуляєм тусим..і тту "Глєб прийде побачить тебе буде пізда..може півдеш"...і я пішла..а потім думаю..от як люди..ніби мною дорожать але виходить не постоять за мне ..виходить..то хуйовий друг, брат як я його зву..тобто йому срать..і я йому ніхто..якщо так себе веде...

01:27 

Мені здаєтьсящо ніколи ніхто уже не буде читати омю маячню тту...
а прост оіноді хочеться щось комусь сказати...хм..
у мене здохла кішка..не те щоб я її колись любила..але якось не так коли та хрєнь не лазить по квартирі не стрічає зі мною світанки коли я працюю до 6 ранку сидячі на лаві на бьалдконі...
сумно мені без моєї сволочі....
нейомвірно хочетьсяд одому тобто у львів.. лишилось 30 днів до переїзду..і купа недозароблених грошей..так хочеться швидше звідсіль зробити ноги.
море пройшло якось не так..не комфортно...мало грошей багато розваг на всьо нема..чогось вперше не заперло..так на 4 віддихнула..ото таке....
а так..якось все однаково..жарко два дні немар оботи...просто нудно.
дивлюсь аніме дуже багато наіме...ось...не сказала б що я анмешниця але мене пре..
а так...швидше б закінчилась ця спека це літо...і я була дома...все якось наче спигилось завмерло в спеці..не рухається...все фантосмагорне як в пустелі...зочу щось нове хочу руху..хочу нове життя подалі від зп.

04:15 

Клан Лавурелісов...я за всіма скучаю))))))))))))

Сьогодні чогось вирішила полазити по всім своїм обраним щоденникам....я зара вже заходжу суюди раз на пару дгів читаю тіки Лавушку СВоє дитинча...ну і антю Жнівень...а так всьо...а тут полазила...
І зрозуміла що так скучиал за нашою сімейкою...З Закарі дуже скчила..зовсім зникла моя Сістер..де вона що з нею......
Дитинча теж стала рідко заходити......
Повелитель Лавушка тепер має зовсім інші інтереси зі своїм Хоренблауером.....
Ех де ті часи коли у нас був спільний інтерес)))
Та і я сама вже перегоріла цими щоденниками........
АЛЕ
Сімейство ,клан ,а я ж за вами скучаю))))
Правда)

16:24 

Бестія для тебе .Запоіржжя .Мій рідний район .Тут я живу. 23 роки...

- вид району

- наша районарада

- типу центральног опарку і будинок клуьтури ( окрім цьог офонтану тавм дві лавочки .всьо)

- центральна алея. одна

- залишки дитячог огородка

- кафе подорозі в мою школу

- моя рідна школа

- це часний сектор, за школою. там немає гопніків і бидла. часний сектор - номральна частиан мого району

- а за часним счектором Дніпро . Це зветься лягушатник. вода майже стояча. купатись гидко але весною посидіти можна)

- пустир біля мого дому..вдалині видніється школа біля якої я живу



- мій двір. наш магазин ,як ми йог озвем

- дорога до моєї кращої подруги..
центральна вулиця району

- а далі я проходжу тут, дома 47го року. тут живуть люди!

- люди тут живуть!

- і це теж у доврі у людей блять..



- ну і щео дин будиночок

- бурса де моя мама працює заучем

- лікарня де залікували купу людей

- і підкінець дім моєї подружки.

- і насамкінець - оцим ми всі дихаємо...

Ну ось тут власне я живу.

04:05 

Крапля товрчості)

Згадала що тут були люди які любили мої вірші....
останнім часом пишу мало але захотілось парочку повісити)))


Запускаю в окропі прозорому,
Я кораблик – чотирикамерний.
Я не маю ні страху, ні сорому .
Задихаюсь. В легені каменем
Залягло щось, що мучить внутрішньо.
І не можу того позбавитись.
Я чекаю якоїсь зустрічі,
Я не знаю ,як далі ставитись
До свого безпритульно-безтямного
Знає те, що нічого не збудеться.
Шкіру нитками чорними стягнено.
Ми проходили. Знов не збудеться…
І пливуть перед зором плями,
Поринає в безодню алую
Мій кораблик…І вже без тями,
Я востаннє крізь тебе падаю…

***


Я не шукатиму відповідь,
Бо питання уже не задані.
Я полину кудись за вітрами,
Я самотня в своєму паданні.
Жаль хрустить під ногами інієм,
Замітає голками в снігові.
Сіре небо прикинулось синім.
Я повірила. В вічному бігові
Закрутилася знову білкою,
Застрибнула назад у колесо.
Стала осінь нестерпно гіркою,
А зима заповзла в волосся.
І сиджу, не чекаю нічого вже,
Та іду. В лабіринті безкрайому.
Наче зламана лялька на стелажі
Не втрималась…Впала…

***

Кістьми, помилками засипана,
Дорога до мрій нездійснених.
У кліщі затиснута криками
Душа. По шляхам непізнаним,
Іду, не знаходячи голосу,
Що виведе з темного сорому.
Я вирву пам'ять по волосу.
Я виріжу цьому хворому
Усі життєдайні органи.
Усе, що тягне у прірву вниз,
Зірки справді всі зараз зірвані.
Не викона більше мій каприз.
І знов не туди принесло водой,
І знов не до того прибилася.
Нема для мене – той чи не той…
Як завжди. Нічьо не лишилося.

03:12 

Я знову вернулась зі Львова....

Це сумно і взагалі...жахливо мну тут жить.
Рішила точно - переїжджаю восени.
В травні теж хочу зганять хоч на тиждень - у друга день народження, найшла привід.
Зараз намагаюсь заробить гроші. Щось там шорхаюпо удалённой роботє.
Почала мислити українською мовою. Удалённа робота тільки російською .Писати просто неможливо .Все сплуталось.
Дуже скучаю за львовом..Сірість і смрад Запоріжжя вбиває. Цього разу я побачила все, щ отіки можна ін е можна: індастріали катакомби цитадель, двори будинки вулички, парки сквери.... Я їздила в Буковель..а у Львові ми кожен день щось чудили - гуляли веселились ,катались на санках в стрийському парку, кожен день кудись ходили..чимсь жили. Скучаю за моїми друзяшками. ніколи не думала що так можна зріднитись за 19 днів..Звісно з Вовкой і Юркой ми ще спілкувались півроку хоч трохи..але з іншими...
А з виду овни такі тру-панки...пофігісти..чудіки..
а насправді дивовижно добрів, неймовірно розумні люди...якім не впадло провести із Центру аж до стрийського Парку а потім вернутись на Балатон ( хто був у Львові знає - це практично пройти через все місто)). І все це пішкі. І ніколи жодної відмвои. І якщо ти загубилвсь десть - просто позвони, назви вулицю, і щось ще ,для орієнтиру .Через 10 хвилин хтось буде на місці - виведе винесе, проведе.
Я люблю своїх друзів. Я люблю це місто .Хтось назве це голим фанатизмом. Хай буде так.
Але мені просто там легше дихати, легше жити .Воно моє енергетично
Тут я загниваю .А там я чогсоь досягну .Обов"язково.
Може то є мій пафос. Але для мене Львів то дім.

@настроение: сумую...

21:34 

Рецензія на Сутінки))))

Отже я нарешті вирішила таки нашкрябати рецензію на весь чотиритомник Стефані Майер.
Що ж почнемо з першого.
«Сутінки».
Слог легенький ,для підлітків як раз прокотить. ( дуже можливо справа в хрінуватих перекладачах). Ідея досить не затаскана. Вампіри не являючи собою за ідеалізованих кровососів, викликають симпатію. Присутня інтрига. Едвард – живий та емоційний .Шмарклей мало. Слово «люблю» звучить не в кожній строфі перетворюючи цим книгу в тупий жіночий роман.
Переходимо до наступної «новий місяць».
Сумний і понурий початок - у Белли розлетівся її ідеальний світ .Едвард покинув її. Звичайно ж заради неї!!!!!!! ( так завжди роблять всі СПРАВЖНІ герої).
Переживання ,депресняк і відсутність бажання жити в принципі виглядають дуже навіть правдиво.
А потім наступає січень місяць .поїздка в Ла-Пуш і зустріч з Джейкобом .З цього моменту абсолютно другорядний хлопчик з першої книги стає для мене улюбленим героєм аж десь до початку четвертої і не дратує мене до того моменту як його скцопиздило на Ренесмі.
Отже з цієї миті книга перетворюється на досить реальну історію намагань почати жити знову після величезної втрати. Джейкоб – 16 річний хлопчисько ,який мислить зовсім не по-дитячому, намагається витягти свою подругу з сьомого кола пекла і звичайно ж закохується в неї ,але якось так ненав’язливо, не шмаркато. Мабуть саме так закохуються в своїх найкращих друзів.
Але! Після чергового шизонутого вчинку Беллочки ,Едвард десть там вирішує шо вона склеїла ласти і козенятком скаче в Італію – просити смерті.
Звичайно ж Беллі доводиться рятувати його миритися з ним і сподіватися жити довго і щасливо.
Усю третю частину «Затемнення» ми спостерігаємо три речі:
-!) Белла вперто простить зробити її вам пом .Едвард вперто переживає за її душу і не хоче робити її вампіром. Типу соечк5о моє любе ,проживем з тобою твоє життя ,ти здохнеш старою і зморщеною ,всі вважатимуть мене твоїм правнуком .а коли ти відкинешся, я піду і втоплюся у річці глибокій .дуже райдужна перспектива Беллі чогось не подобається і вона продовжує нити.
2) Кожна сцена Белла Едвард – перегони в фразі «я тебе люблю».
3) Джейкоб мучиться. Істерить. Страждає .І не розуміє на хріна Беллі той вампір юга ,коли поруч він – класний сучасний перевертень.
І нарешті остання книга «На зустріч світанку». 1 і 3частина які всі попередні оповідь веде від імя Белли .Друга – ві Джейкоба.
Починається все мило – весілля, чергова сварка з Джеком ,політ на острів – медовий місяць.
Друга частина – замучена вагітна Белла ,вічно нещасний аж до оскоми Едді .Злобний захисник всія вампірів зі своєю зграєю Джейк.
Коротше кажучи все стає все більше і більше замусоленим .Інтрига починає зникати. Впевненість в тому що окрім Карлайла і Еліс усіх інших вампірів сім’ї. писали так, для компанії стає майже 10% бо згадують про них вкрай рідко.
Врешті решт Беллу таки доводиться навернути щоб вона не здохла, Едвард не пішов топитись ,і всі були раді і щасливі.
Далі – повний ідеалізм аж до все рачки .Джейкоба запєчєтліла Ренесмі ( типу перевертня є друга половинка ,от як він її стріне ,гляне – все пиздець ,любов до гробу). Відповідно Беллу він тепер любить тіки як подругу ,на Нессі у нього дах поїхав і зЕдді вони тепер ледь гне брати.
Задоволена Белла дивовижно легко вчиться контролювати вампіські бажання ( типу зхарчити пів міста) чудово контактує з татом і почувається щасливою.
Правда є одна проблемка – до них в гості збирається клан Деналі ,щоб вламати їм хорошої пиздюліни за те ,що вони наче навернули дитину ( ніхто не знає і не вірить, що дитинка то нормально народжена. Ну помаєш крові любить попити….)
Врешті в будинку збирається натовп вампір юг ,які десь там когось їдять ,але з кожною главою всіх це цікавить все менше і менше.
Десь енну кількість сторінок ми спостерігаємо за тим як народ тренується і переконує новоприбулих вампірів шо дитинка нормальна, шоб вони це підтвердили.
Фінал шмаркато гумовий .Делорі переконали ,пиздов майже нікому не вламали.
Усі щасливі, задоволені ,розбились по парах і плетуть собі гніздечка на спільному родинному дереві.
Коротше скажу так – перші дві книги цікаво .Дві останні – читаєш шоб знати чим все скінчиться. Взнаєш – розчаровуєшся.
Але це моя думка. Он Дитинчаті подобається.
Тому власне нікому нічьо не нав’язую .Просто висловила свою думку.
А що ж до мене – вкотре зарікаюся читати вампірські романи.
Краще буду дивитись Торчвуд!!!!!!!!

01:49 

Я в шоці..про незнання своєї історії...

Тільки що зайшла на НАШ форум демотиваторів..я не чекала що люди в нашій країні на стіки не знають свою ...капєц....демотиватор - на картинці рекламкапо типу " я за ющенка" на ній Шухевич і підпис - я за ющенка б овін зрьбив німецього солдата героїм україни....після того ідуть дебати чог овін був солдат абвера чи рейхстага.
дибвли хоч історію вивчить - він був генерал-хорунжий главнокомнадуючи й УПА .А УПА - це армія свідоми хукраїнців ,які боролись і проти радянського терору і проти німецього .вони завжди боролись за свободу нашої країни...
От уроди блять..просто слів нема...
це прсот оніж у серце..ми пічсля тог охочемо поваги з боку всяких там росій..на себе гляньте.. от ви такі, розумники ,справжні кацапи....

19:07 

Коли втрачаєш друзів........

Три роки тому я сіла в потяг Запоріжжя-Львів. Йому було сімнадцять. Він вчився на рік старше .Я ніколи його не помічала ,але доля к5ілька разів намагалась нас звести на універських заходах. Та я все не помічала. Може і не треба було …помітити…
Він мені не Сподобався. Спочатку. Ні зовні, ні поведінка, ні характер.
Коли ми приїхали у Львів і батя вирішив ,що після 27 годин в потязі, екскурсія по всіх церквах, то саме те, що нам потрібно, плентаючись в хвості, я почула як він домовляється з одногрупницею змитися. Так ми і познайомились.
Чотири дні ми говорили і говорили . За чотири дні я так до нього звикла, що захотіла назвати другом.
Потім ми повернулись додому. Ми бачились ,але рідко ,ми спілкувались ,та не занадто близько….Я так хотіла його дружби, так добивалася, що сама не помітила, як закохалась.
Два роки я намагалась довести йому, що він має мене любити. А він хотів тільки дружити. Два роки ,я робила для нього все а він звикав. Два роки я перетворювалась на його тінь ,а він на егоїстичну тварюку. В тому була не тільки моя вина .Але ж була.
Два роки він був моїм Всесвітом .Він міг кричати ,матюкати, психувати .Але я знала, що потрібна йому. Я його найближча подруга. І мені було начхати, що всі крутять біля скроні бачачи наші стосунки, бо вони ні в якому разі не є нормальними….
А потім кохання пройшло....Чому?...Я довго думала. Частково, бо він познайомив мене з своїми друзями. І вони стали мені друзями. І я побачила знову хороше поважне ставлення до себе. Я згадала, що я дівчина .а не адвокат ,опрічник ,зброєносець, мужик.
Я почала говорити йому наперекір. Ні ,я не кричала, не знущалась ,я намагалась хоча б натякнути, що він неправий.
Він бісився. Він психував. Я знаю, у нього проблеми з психікою. Але я не могла вже мовчати погоджуватись з усім, кивати і казати, що він молодець .Його друзі – мої друзі. І коли він обкладає їх хуями ( а він саме так і робить..людина з вищою освітою, розумнав людина лається на своїх же гірше якогось гопніка). Я не хотіла мовчати .Він не терпить коли кажуть, що він неправий .Є його рішення і неправильне.
Він зик, що я поряд .Я відмовилась від інших своїх друзів, від усього .Йому подобалось, що я завжди поряд, я можу приїхати хоч о третій ночі.
Він ніколи до мене не їздив .тільки я до нього. Скачувала ігри .Записувала. Везла .Музику, фільми…я до нього…Коли я любила це було нормально…а потім все змінилось.
Він колись був дуже хорошою людиною. Тоді ,в сімнадцять ,він мислив як нормальний хлопець ,Як чоловік. А не як скотина. Він не казав, що я мужик, і тому якщо він зацідив мені в око кулаком ,то це звичайно ,не добре…але ж не смертельно…бо ти ж мужик…. Він пам’ятав різницю між собою і мною. Але він ніколи не казав, що я гірша ,тупіша ,страшніша ,як він казав мені останні півроку. Він був дуже цікавим ,він був веселим ,у нас була величезна купа спільних інтересів.
Він був хорошою людиною. А став скотиною.
Так, я пам’ятаю багато хорошого .Пам’ятаю ,як ми сиділи тою осінню місяць у нього вдома, коли він зламав ногу .доречи вдома, він ще досі майже нормальний. Але в соціуму він завжди хоче показати, що найкращий і робить це за рахунок приниження інших.
Так…зламана нога…монополія…ми писали детективи…ми грали в ігри..нам було весело….І таких моментів було дуже багато. Але останні місяці хороше стало зменшуватись з геометричною прогресією ,а погане навпаки зростати.
І я не витримала.
20 серпня ми посварились ,він мене вдарив .І я пішла. Назавжди. Лишившись з іншими його друзями в хороших стосунках . Вважаючи його молодшого брата на сьогодні дуже близьким другом. Я пішла.
І мене мучить совість .Хоч я зробила правильно .Більше мені ніхто не вказує куди йти і що пробити ,з ким спілкуватись а з ким ні ,на кого витрачати гроші а на кого ні. Я вільна .Я знову живу для себе.
Але мені жаль його .Він дзвонив і дзвонив .Проклинав і просив. Потім сказав, що зникне. ( точніше це він писав в смс, бо трубку я не брала). Сьогодні он знову дзвонив ,я не взяла ,подзвонив брату, попросив сказати мені, щоб я поговорила. Я сказала малому, що не можу з ним говорити. Вігн як завжди сказав: ну і пашла нахуй кабила єбанутая.
Я поступила правильно. Але мені жаль його. Він так і не зрозуміє ніколи повністю чого я так вчинила. Він вважатиме мене зрадницею .Йому буде боляче і він ставатиме ще гірше.
Мені жаль його .І десь в глибині душі , він мені ще дорогий.
Але я зробила вибір .Я пішла .І вже не вернусь.
Хоч іноді хочеться плакати .бо це був мій НАЙКРАЩИЙ ДРУГ. НАЙБЛИЖЧА ЛЮДИНА В СВІТІ………

@настроение: трохи сумно..трохи шкода...

23:01 

трошки про життя))))

Отже певно треба написати поста.....
По перше у мене нова клава яку не глючить....і це дуже круто)))
По друге я вже здала три іспити...Здала на пять два найважчих іспити..тобто вони не важкі..то преподи бахнуті.
Але на прешому преподжа віжволівкав інший преподик молоденькицй..є у нас таке яснє сонечко Вадьтка..чудовий хлопчисько...ми його сильно любимо..він у нас читав практику а наш великий завкаф Батя лекції .Відповідно іспит приймав Батя. Ми домовились що вадя прийде і буде відволікати. І дитина таки прийшла і відволікала. В результаті дві четвірки у всіх інших пять.
На другому іспиті у дуже специфічної тьоті яку ми кличемо Матриця ( помішана на Яндексі, кумир артемій Лебедів))))був хороший настрій і - дві четвірки у всіх інших пять.
Сьодні була зар. літ. Здала. Попалися володар мух і Харукі муракамі. Перше читала від другого в захваті.
Тепер лишилось всього нічого два легенькі іспити і моя смерть - госсссссссс. Якщ оя це переживу то забухаю на тиждень))))
А так..життя вирує..все на стільки позитивно що просто жесть...Я задоволена я щаслива...мене більше нічьо не мучає..я не реву в подушки. Я просто радію кожному дню. І це класно. Бакалаврат а значть я майже випуск. Пятий курс не рахується..то так півроку повештатись по універу)
Мої друзі...мої любі хлопці ( це тіки у нас тьолка і чотири мужика можуть ночами грати в карти, інсценувати реслерманію, гоцати під муздло і пити пити пити...а всі думають що у нас там уже будинок розпусти)))))я їх дуже люблю. Це моя фемілі.
І просто все класно)))
Рада що тут всі живі здорові, що хоч іноді ще сюди заглядаєте.

01:18 

Люди поможіть))))

Блін...скачала гру Баффі, образом а воно в якомусь конченому форматі gcm і сцука не монтується через Даймон...я блін зле шо собако... ніїхто не знає як цю хрінь змонутувати....?????????????7

17:51 

Дньови померлих людей

Привіт народ)) Я бачу що до мене вже давно ніхто не заходить))0 та це неважливо. Якщо зайдете - почситайте ось це. antimil.livejournal.com/70418.html Тут зібрані посилання на дньови померлих людей..Ось так написав хтось запис, а наступного дня ночі помер, загинув..несподіванно..Таке дивне відчуття після прочитання...знаєте хочеться жити. Не хочеться сваритися. Бо справді невідомо, що станеться завтра. І хто з твоїх близьких піде по вічній дорозі.
Просто коментти людей...це так идвно і чогось течуть сльози, еоли люди спочатку спілкуються з автором, щось говорять ,сперичаються...а потім починаються коменти: де ти зник?..а ще через якийсь час: хай земля тобі буде пухом...... І так чудово видно як ми жалкуємо про тих, кого втратили ,як жалкуємо про недосказане..Там ще є дньови самогубців...дивно..дивно таке читати ,як люина справді прощається і йде помирати...почитати і подумати ,чи зміг би ти так...і головне чи терба.
От власне і все. поділилася пізнаним........

22:21 

Те що почала Бестія, продовжила Дитинча і я теж не втрималась. Великий фік Гаррі-Поте

Я вирішила почитати той геніальний твір-фанф потерра...і блін мені теж захотілося його поцитувати.......Там же що не фраза перл!!!!!
Дикий вопль разорвал сладостную полуявь моего последнего сна. Я грациозно подскочила как ошпаренная, и уже в полете, открыла глаза.( я навіть боюсь увити цю картину..таке собі кенгуру в польоті розчепирює беньки..хоча стоп воно ж підстрибнуло граціозно..нє таке я уявити взагалі не можу....)
Мелисса, я приготовила на завтрак сваренные вкрутую кроманьоны под соусом тартар, к тебе почтальон приходил! ( і його я теж зварила .Так шо жери падла))))))))
Мне нравилось, как музыкально, и вместе с тем зловеще это звучит - "Мелиорация Дарк". ( угу мелодичніше звучить тіки Драздопєрма)
Затем я немного удивилась, но что поделать, почтальон тоже мужчина. Может быть он заметил меня у пруда и влюбился.( де тут логіка взагалі невідомо...а щодо закохався..в таке закохаєшся.. з паприковими губами..щаз..яке посеред ночі граційно скаче з вилупленими зеньками)
обрадовано спросила я, скрывая законную гордость под маской равнодушия.( не можна радіти і бути равнодушнай водночас)
Но вдруг одно из них привлекло из корзины мое внимание.( угу мабуть клешнею звідти помахало)
Но я решительно закинула на плечо изящную черную сумочку с серебряными черепочками на застежках и своим гардеробом и макияжем ( ні фіга ж собі сумочка якщо вона туди усе своє залізячча закинула і гуталін)и решительно покинула дом, оставив в двери аккуратную сквозную вмятину, от своего коблучка.(Ще і батькам двері вибила..свиня)
Леса и луга сменяли друг друга в бешенной свистопляске. ( помоєму мені стає зрозуміло..дитина сидить на важких наркотиках)
девушка, вкатившаяся за ним в купе вместе с парнем( дівчина-куля...дуже вписується в сюжет цього..ем...шедевру)
Поезд тронулся, оглушив встречающих мягким гудком.( боже а шоб було якби гудок був не мяким)
Рон (а именно так я выяснила, что его звали) не удержался и гулко ткнулся носом в кофейный столик.
- А ты очень изменился за лето! - удивленно посмотрел на него Гарри.
(ну не дивно після того як вперіщитись мордою в столик..усі міняються)
Как ты изменился, Малфой! - ошеломленно всхлюпнула Герми.9 і завішала драко шмарчками)
Высокий светловолосый мальчик холодно посмотрел на текущих пассажиров( пасажири розтікалися по вагону брудними калюжками)
невынужденно взмахнула полторадюймовыми ресницами.( Чорнодильський мутант)
его хищная мантия развивалась, как крылья птицы,( і де ти береш цю диво-траву...)
Я притронулась к пыли веков и почуствовала себя странно.( дура це алергія на пил)
Над Хогвартсом смыкалось.( смикались ..в істеричному припадку..всі хто це читає)
Все стоя апладировали мне( за стихи), а потом напились и упали.( сцуко..ВІльям кривавий два ( боже прости за поірвняння))))
Через время, показавшееся мне без конечным блаженством, он убрал свои губы и нежно на меня посмотрел.( угу..грацыйно змів свої селіконові губи)
Наверное, он заметил, как мое лицо меняется не в лучшую сторону, поэтому замолчал и покорно поднялся с кровати на ноги. Я решила, что он на правильном пути, и даже дала ему одеться. ( но коментс)
Я схватила Поттера за руку и грациозно выскользнула из гостинной, и понеслась, по коридору грациозно как лань. ( і гранціозно впендьорилась в стіну)
Мои глаза судорожно стинсулись.( яка гидота)


Це геніальний стьоб. аффтору респегт і уважуха))))))))))

20:54 

Фотожоп!!! Дуже ржачний!!!!!!!!!!

forum.lanos.in.ua/index.php?showtopic=19860&a... - дивитись всім...Фотожоп із фотожопів...орево!!!!!!!!!!

Мій придуманий світ...СанніДейл)

главная