Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных

Може хтось мені ще скаже, в тебе башня не здорова...Відповім я дуже просто: мені по*уй, я зі Львова!!!!
Волод (с)


URL
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
19:35 

Вічна пам'ять і подяка

Вчора помер перший декан мого факультету..людина, завдяки я вчилась безкоштовно, людина,яку не чіпали хабарі і гроші, людина, яка піклувалась про студентів і робила все щоб ми були ЛЮДЬМИ - ВОЛОДИМИР ДМИТРОВИЧ БУРЯК.
Той дивак, що роздавав нам на першому курсі зернятка зібрані на подвір'ї після того як ними посипали студентів на добрий шлях .Роздавав і казав щоб ми берегли їх...що вони нам принесуть удачу..і вони приносили..завдяки йому.
Говорив на лекціях дивакуваті речі про континуум множинності і архетипи...шуткував і був з нами нарівні. зайти в його кабінет було ніколи не страшно а радісно..він завжди літав десь у хмарах та ледве ти його витягав звідти і казав що у тебе проблема - він кидав все і помагав. Біг до ректора проректора ...він не був гордівливим і напищеним він був з нами нарівні...
Два роки назад він покинув свій пост бо хворів на онкозахворювання - в крові не було гемоглобіну. І ми так боялись за нього але він вилікувався...Факультет тим часом перетворився в невідомо що..деканом став богус який любить тіки одне - гроші і знущатись над людьми.
на випускному коли вийшов богус ми ледь аплодували а коли вийшов Буряк - зал встав...встав і аплодував...і він знав, я впевнена він знав що таке роблять тільки від чистого серця..стояв перед нами в білому костюмчику такий живенький...чудний і намагався танцювати нижній брейк...
а вчора він помер..від запалення легень.. б скупався в грудні в ставку...такий дитячий вчинок в 66 років..і такий Буряковський...
Боляче..всім нам дуже боляче..всі журналісти ЗІДМУ пам'ятають люблять і досі не вірить що янгола-охоронця нашого факультету більше нема...і немає слів щоб описати....хочеться тільки сказати: Володимир Дмитрович ми вас дуже любимо, ви нас зробили людьми, поміняли наші долі .Дякуємо вам за все. Ви - ВЕЛИКА ЛЮДИНА. І Ви завжди в наших серцях....





03:45 

ДОЩ

ДОЩ

Вона питалась знову ні про що,
Не рухалась з порожньої платформи.
І не було, ні правила ні норми,
Вона питалась знову ні про що.

Вона хотіла, та не мала слів,
А дощ все падав в депресивне небо,
Здавалось сонця вранішнього треба,
Та тільки дощ все зрозуміти вмів.

І крізь вікно спадали тіні снів,
І не було ні завтра, ні сьогодні.
А так хотілось щоби при нагоді.
Той дощ до дна весь біль із серця змив.

І щоб в тумані шлях усе ж знайшов,
І захистило щось від моря лиха,
Щоб в шибку він постукав тихо-тихо,
Промовив: відчини, назавжди я прийшов.

02:59 

буденне))

Знову відчула потребу чогось такого написати..просто чогось.
за вікном падає дощ, роботи останні дні нема....слава Богу знов включили інтернет...
мда на останні гроші сьодні сходила в Сільпо, купила якої-неякої їжі....
підсіла на серіал "как я встретил вашу маму" в озвучці кураж-бомбей...
А так...а в принципі кльово відсвяткувала Різдво ібо приїхала моя подруга з Запоріжжя і ми культурно розважались ( ковзанка на Площі Ринок, санчата в Стрийському парку, вертеп дивились)..правда потім все одно зайшли до Олега що мешкає на Площі..а тут мій малий як на зло получив зарплату...900 грн зникли за три дні але було весело. після чого сидячи в Пепіто (піцерія) і кушаючи піцу з мартіні ми з Малим рішили що починаємо жити як люди...
Блін, аж обідно, Малому 19 а він частіше веде себе доросліше ніж я...позорище я))
О ще подивилась серіал Шерлок..це перша інтерпретація Холмса окрім радянської яка мені сподобалась .дійсно кльово)) і Холмс класний. отаким він мені нра - молодим дивакуватим циніком)))
Всі друзі то на роботі то за кампом шпіляє...
все таки я не переношу самотність..мені тре щоб хтось був поряд.. хоча б сидів і мовчав як мій Малий і ми б просто дивились Футураму чи Саус Парк в українському перекладі))) але тільки не самій.
Наступного тижня має приїхати ще одна подруга з запоріжжя. Наша тонька, яку знає і любить вся моя компанія, так що буде весело і ми поїдемо в славське кататись на лижах ( тобто хто кататись а я просто дивитись ібо я ж ссикло ще те)))
Часто сняться друзі з Запоріжжя..найкраща подруга кожен день..ми уві сні постійно говоримо...блін мені моєї Бєлки дійсно не вистачає..просто говорити..говорити і говорити.
Але в запоріжжя я поїду аж на Пасху. Бо я його ненавиджу. Я рішила їздити двічі в рік - на Денчик моєї Бєлки і на Пасху .Бо ми завжди разом святкували її День Народження і завжди разом святили Паски ( ну зі свідомого віку звісно).
Дивно це..я дуже скучаю за людьми але від думки щ оя опинюсь в тому місті мене тіпає. та ще і пхатись в кращому разі 18 годин а в гіршому всі 24 години. ще і грошей там витрачаю нємєрянно .от як їздила на Бєлкін денчик поки побачилась з усіма ( добре хоч 19 чоловік уже було на її денчику) поки скрізь полазила...800 грн за 4 дні як не було .а це накладно скажу я вам .
Добре що існує нет, телефон скайп .так не відчуваєш відстані. Але іноді сумно без них. От як зараз...

02:43 

Ітог....

До Нового Року лишилось менше доби...я мріяла про якесь диво від цього свята...вперше відсвяткованого в місті про яке я мріяла стільки років...
у нас ще досі нічого не куплено, ледь найшли хату...троє моїх найближчих друзів не хочуться святкувати...і настрій тому не дуже....
Але...але захотілось сісти в тиші під новорічні шоу по телику і подумати, що мені дав цей рік....що було в ньому хорошого....і скільки?.
1. Минулої зими я поїхала вкотре у Львів і познайомилась з купою класних людей...тих, кого я тепер майже кожен день бачу в своїй квартирі. саме тоді я зрозуміла, що переїду.
2. Дві мої близькі подруги вийшли заміж. У одної з них народився син.
3. В березні я найшла роботу яка дійсно задовольняє мене фінансово і морально.
4. В травні я знову поїхала у Львів.
5. Я закохалась. Хай як завжди не в того...але все одно...щось є..і це щось мене хоч трохи радує.
6. Побувала на морі з близькими людьми.
7. 17 вересня переїхала жити у Львів. З відчуттям, що в Запоріжжі мене дуже люблять.
8. Я найшла класну квартиру біля друзів на 14 поверсі. кожного ранку я бачу світанки, як на морі.
9. мама подарувала мені ноут і новий телефон.
10. я з'їздила в Зп на денчик до моєї Бєлочки...і це була дійсна офігенна поїздка в сім'ю.
11. Кожного дня до мене заходять друзі.
12. мене більше ніхто не контролює. я дійсно вільна.
13. Я закінчила універ в червоним дипломом.
14. за осінь і початок зими я найшла ще трьох чудових друзів у Львові..а одна знайома в Запоріжжі раптом теж стала дуже близькою подругою.
15. Я найшла в собі сили не помиритись з одним гамном з минулого а він сам ледь не умовляв.
16. Я сиджу зара під ялинкою у Львові...і знаю що в центрі міста казка.
17. Я офігенно відсвяткувала свій денчик у Львові як завжди мріяла.
Ось і все...а може і не все...але на фоні цього я не можу згадати нічого поганого...
Тож..чи я щаслива...так я щаслива...і диво..диво обов'язково станеться..бо це Львів - місто де всі мої мрії збудуться



18:52 

Тепер я вдома)))

От я у Львові))
живу на тОпольній. хто знає де це, то зрозуміє.
14 поверх. офігенний вид на місто..хазяїн живе мій в шафі0)
ага))
прикиньте він прорубав собі сходи з шафи в окридорі на 15 поверх, тобто з горища зробив квартиру, і отак от уходить в шафу...блін я перший раз офігела коли він туди попреся.
так що я живу сама, але вні ходить до себед одому через мій окридор
Але дядя начен орм)) А хаті є телик, великий балкон ,идван ,кухня нормлаьна, затишно, навіть пральна машина є..так що не помру. 900 за хату плюс 300 за комункалку. вийде менше буду платити менше, а поки що фіксовано.

вот..а так все окі..бачусь з друзями, гуляю от сокро матиму ноут візьмксь за роботу...
я щаслива, я дійсно щаслива0)
а зара сиджу в інтернет-клубі. тобто на укртелекомі, і ось рішила трошки повідомити як у мене справи.
Доречи ,Бестія. цікаво було б з тобою позноайомитись)) якщо маєш бажання, т кинь мені по умилу телефончик свій і скажи хоч я тебе насправді звуть)

20:43 

Збувається мрія ...чого так сумно?....

Збулась моя мрія.
Завтра я переїжджаю. Тепер моє тіло буде жити в тому ж місті, де вже 4 роки живе моя душа.
тільки чого ж так боляче???
а..певно того, що я тут лишаю сім'ю.....а ще лишаю моїх друзів.
Мою другу сім'ю ,яка мені не менш рідніша ніж кровна.
Я плачу...плачу бо я не зможу тепер прибігти до Бєлки в 9 вечора ,на годинку, і застрягти там на два дні..не зможу поїхати на Зельоний в 12 ночі, бо Анькє з Серьогой надумалось поїхати до наших....і не вернусь звідти в 5 ранку.
Я тепер не зможу зробити багато чого, до чого я звикла.
Так, я сама зробила вибір ,я йому рада.
Я звісно ж буду приїжджати.
Але.....
як же я буду без названих братиків і сестрички ,без 2х найкращих друзів, 3х дочечьок названих, названих мами і тата, без всіх інших ,ким я жила всі ці роки.
Як же я буду без Бєлки....яку знаю з 4х місяців...
От на ці питання я досі не можу найти відповідь....

03:25 

Чого ят аке дурне?)))

От очг оя маю таку дурну звику..дружити дружити з людиною....нє не так...навіть все починається не з дружити а з " блін що за бдибіл" чи " що за дитя " чи " що за ботан"......потім через півроку, не менше наступає стадія " о тя дура була така класна людина, розумна, весела...балбалбал...і друг" а ще місяці чреез тр иАня влюблятися починає. Задоблало уже...а людина то уже пнривикла до дружби і нішог оне хоче..а мене то те мучить...вабсче карош...я себе уже убити готова, а все одно всьо постійно розвиваєтьсяп о одному сценарію..це вже твретє...мдя....

01:40 

Я мабуть реально дура що перед всіма принижується.
Сьлдні пішла на окнцерт друга того уйобка Глєба від якого втекла рік назад...і всьо супер гуляєм тусим..і тту "Глєб прийде побачить тебе буде пізда..може півдеш"...і я пішла..а потім думаю..от як люди..ніби мною дорожать але виходить не постоять за мне ..виходить..то хуйовий друг, брат як я його зву..тобто йому срать..і я йому ніхто..якщо так себе веде...

02:14 

Не шукай мене, бо я на морі)

Чогось захотілось поставити пару офток з моря..не скажущ о відпочинок був зашибісь..але море то море..я його люблю)

кайф)




я на врешині світу)




кукуся)))


алея в феодосії до фонтану який учні айвазовськог опобудували на його честь


захід сонця з генуезької вежі яка в Феодосії, не Судаку!)


теж на негуезській вежі.. то схованки німців мДругої Світової, ото на чім я стою)

05:18 

Стрьомне якесь літо...а у мене нова кота)

Мені знову очгось захотілось тут писати..ото таке буває..то майже рік нічого не пишу..а тут взяла і пишу.
Мабуть справа в тому, що майже не маю роботи, а ,відповідно, стало більше вільного часу.
У мене нова кота. Мамка казала не брати ,але я дивилась на те як бабця тижден ьвтикала в стіну по 5 годин .і зрозумілащ о кота необхідна, бо бабуля так ніколи не заспокоїться.
тепер у Нас є Ніка. воно мале, персикове, навіть рудувате..кароче якесь таке..трощки пухнасте і трошке смугасте. А ще скаче по дому як електровіник. карочє прикольно) бабця зразу ожила ,слава Богу)))
тепер не старшно їх тут без мене лишати - буде кого бавити)))
такщ о я молодець....та і мені якось було некомфортно...
блін добре всь отаки я не бачила як Сюзанна помирала..і мамкі не дала дорозповісти..бо то була б травма...і тим більше не ходила з мамкою в парк закопувати її тільце в 5 ранку...якось це...не знаю..стрьомно...
Взагалі якесь літо стрьомне..щось стається..і кішка то ладно...дуже шкода ,але то хоча б тваринка.
А люди...то у викладачки син .11 роеків, поїхав на море з бабою-дідом. наче перекупався, ніс заклало, голова заболіла. лікар сказав - усьо норм. Ан аступного дня у дитини 40 температура і впав в кому. більше тижня в окмі був капєц. за 3 дні сімя ивтаила 20тис. грн .а сімя явно не бідна .І викладачка така пані хороша. Уячвляю на скіки то всьо стала паскудно що овни звернулись в центр допомоги хворим дітям, щоб пустили по нету повідомлення про цьог опацана з рахунками. Сподіваюсь ,що грошей прийшшло нормлаьно, бо у нас всі її в універі люблять, і багато хто .включаючи мене постарались хоч якось помогти.
тепер отподруга вочра каже що у її друга ,29 років, аневризма головного моску, сосуди два розірвалось третій на межі, в днепрпетровську в лікарні, теж стан критичний ,гроші збирають...капєц..а чувак цей в літ. колах зп достатньо відомий, прикольний письменник...ну страх просто якийсь..жуть...
Скоріше б уже овно закінчсилось те літо.. бо воно релаьно якесь стрьомне))

04:46 

Що для мене є життя..ну типу тест..ну ви всі знаєте цю фігню).

Знайшла отакий от запис за 2008 рік..і зрозуміла, що все на стіки змінилось ,що просто хочеться заново всьо написати...щоб потім ще через 2 роки побачити ще змніи..апотім ще ще і ще...
коротше ,менше з тим, почали.


ПРо мене Може хтось мені ще скаже, в тебе башня не здорова...Відповім я дуже просто: мені по*уй, я зі Львова!!!!

ПРо життя Я не здамся без бою!

ПРо майбутнє Ти запитаєш6 де мій дім? я відповім - мій дім львів)

Про ворогів Хай гавно пливе далі совїм шляхом .Якщ олюдина яку я вважала кращим другом рікн е може простити мені те, що я припинила з ним спілкування б овні мене довівд о ручки, то....хай гавн опливе своїм шляхом ,і щоб очі омї йог оінколи не бачили)

Про друзів У мене найкращі в світі друзі ,і тут і у львів. А ще я любл юмог оСпаніельчика, мою аньку, яку я в такому ж пості 2р оки назад писала у овроги .всеп омінялось бо...хай гавн опливе своїм шляхом)

Сьогоденняяк скрудж Магдак: заробляю і збираю, збираю, збираю)

Про завтрішнє Скоро я вернусь домів. нарешті. Назавжди.

Про харатертреба завязувати з істреиками..а так я янгол-охоронець моєї Львівської братії)
Кредо Наша жизнь держится на трёх китах: патриотизм, алкоголизм и пофигизм.
Жека Воробьёв. "Карибский кризис"

Про стосунки Всьо буде окей.)) я знаю)))
Подорож літа рідна до тошноти Феодосія)0 ми знвоу вернулись..любиме місто..хоч і дістало

Пісні літа Ден Назгул, Орігя праведників, Blind Guardian Nightfall, повстанські пісні, лицарський Херст Тартака ,Я на морі.

Виконавець літа Ден Назгул

речі літакомпютор, телефон

колір літа голубий

стихія літа сонце пече, річка тече, влітку на вулиці так гаряче

місце літа Моєї кращої подружки Бєлочки хата ,мій унверчик море

людина літа Бєлка, Вовка 9 по 5 годин кожен день зі лЬвовм тарндіти то вам не хухри-0мухри)

кохання літа та є тамо дин вуйко...але то так...захоплення)

надбання літа кицю новуд одмоу сьодні приперла....а так джосвід ,гроші, погляди, мораль...

час доби цілообово)))

одяг літа сарафан, позитивні штани, голубі шмотки
нові звички літа сидіти і працювати до 6 ранку ап оітм спати до 3х дня

настрій літа апрощай універ .Здрастуй рідний дім Львів)

@настроение: спогади+позитив)

01:27 

Мені здаєтьсящо ніколи ніхто уже не буде читати омю маячню тту...
а прост оіноді хочеться щось комусь сказати...хм..
у мене здохла кішка..не те щоб я її колись любила..але якось не так коли та хрєнь не лазить по квартирі не стрічає зі мною світанки коли я працюю до 6 ранку сидячі на лаві на бьалдконі...
сумно мені без моєї сволочі....
нейомвірно хочетьсяд одому тобто у львів.. лишилось 30 днів до переїзду..і купа недозароблених грошей..так хочеться швидше звідсіль зробити ноги.
море пройшло якось не так..не комфортно...мало грошей багато розваг на всьо нема..чогось вперше не заперло..так на 4 віддихнула..ото таке....
а так..якось все однаково..жарко два дні немар оботи...просто нудно.
дивлюсь аніме дуже багато наіме...ось...не сказала б що я анмешниця але мене пре..
а так...швидше б закінчилась ця спека це літо...і я була дома...все якось наче спигилось завмерло в спеці..не рухається...все фантосмагорне як в пустелі...зочу щось нове хочу руху..хочу нове життя подалі від зп.

02:58 

Просто захотілося поговорити

Знаєте, я давно не писала..Просто не було часу..
І зараз я сиджу посеред ночі іп ишу 70 тис знаків рерайту по Гімалаям..я втомилася я задвобалася..мені набридло.
Всьо наче добре..Ну загубила дешеву, але улююблену сережку, розлилап иво куплене за останні гроші, загудила всю зарплату 1650 грн. Гроші ,які мали піти на переїзд .Які я скаладю на переїзд.
Обідно дуже обідно..але ж зароблю ще..І всь оначе ок..і через 2 тижні їдем на море з моєб самою кращою бєлкою її хлопцем і нашим другом...і зі Львова дзвонять кожен день говоримо годинами, сумують чекають.
Але чогось опустились руки. Втомилась..не встигаю.
Так хочетьсяя писати, прозу вірші..що не будть..просто писати.
А не переписувати іншими словами сатті про бетон, ландшафтний дизайн і двері....
Але ж треба. Бо я хочу доЛьвова. І я поїду восени .Назавжди.
хтось скаже що то блаж..сенс?
Сенс в тому що я відчуваю що там мій дім...прост омені тут душно тошно жити..так може це блаж..але ят ого хочу то моя мрія....
Мені потрібен цей переїзд .Бо я знаю ,Якщо я не поїдут о я буду працювати ,можлиов преїду в центр міста омжливо будуть діти..і так всьо звично просто..до смерті.
а я не хочу завжди жити в зП. я не люблю зп .Я хочу зробити хоча б один переворот. А там..мені здається що у львові щось вдастья...бо мені там добре бо мені там хочеться товрити і жИТИ.звісно ,переїжджати страшно ,тут всьо зично, тут друзі і мамця з бабцею. І родичі. Ттут мене завжди захистять. Але ж мені 22. То ж пора спробувати вижити самій, бо інакше я ніколи не подорослішаю по справжньому.
Страшно..дуже страшно. Але я маю спробувати.
Та чогось післят ог ояк загубила гроші почалась меланхолія, майже депресія - а якщо не вийде ,а якщо не зможу, а якщо не варто...якось так хріново.
Прост овтомилась впахувати. втомилась відмвляти осбі в гульках у сні. Втомилась тягтися за окпійки складати, складати складат їх...
Я не знаю ,чого то пишу зара..пожалітись..чи щось почути..а омже просто хочеться зрозуміти що мене тут хтось хоч ще пам"ятає))))
ПРосто..якось все раніше було простіше, легше..навтіь рік назад... а зараз універ закінчила, диплом в зубах .Доросле життя.
І що?....
Я бачу ще більш менш план до того момнету як сяду в потяг Запоріжжя-Львів..а що далі...я не знаю...мені 22 ,а уже нічого не хочеться робити.уже всьо набридло...
Хочеться якихось змін...позитивних і яскравих..а замість тог оя піду зараз дописувати 20тис про гемалаї ( добрн що хоч не бетон) до 6 ранку...

@настроение: сумно...

04:05 

Крапля товрчості)

Згадала що тут були люди які любили мої вірші....
останнім часом пишу мало але захотілось парочку повісити)))


Запускаю в окропі прозорому,
Я кораблик – чотирикамерний.
Я не маю ні страху, ні сорому .
Задихаюсь. В легені каменем
Залягло щось, що мучить внутрішньо.
І не можу того позбавитись.
Я чекаю якоїсь зустрічі,
Я не знаю ,як далі ставитись
До свого безпритульно-безтямного
Знає те, що нічого не збудеться.
Шкіру нитками чорними стягнено.
Ми проходили. Знов не збудеться…
І пливуть перед зором плями,
Поринає в безодню алую
Мій кораблик…І вже без тями,
Я востаннє крізь тебе падаю…

***


Я не шукатиму відповідь,
Бо питання уже не задані.
Я полину кудись за вітрами,
Я самотня в своєму паданні.
Жаль хрустить під ногами інієм,
Замітає голками в снігові.
Сіре небо прикинулось синім.
Я повірила. В вічному бігові
Закрутилася знову білкою,
Застрибнула назад у колесо.
Стала осінь нестерпно гіркою,
А зима заповзла в волосся.
І сиджу, не чекаю нічого вже,
Та іду. В лабіринті безкрайому.
Наче зламана лялька на стелажі
Не втрималась…Впала…

***

Кістьми, помилками засипана,
Дорога до мрій нездійснених.
У кліщі затиснута криками
Душа. По шляхам непізнаним,
Іду, не знаходячи голосу,
Що виведе з темного сорому.
Я вирву пам'ять по волосу.
Я виріжу цьому хворому
Усі життєдайні органи.
Усе, що тягне у прірву вниз,
Зірки справді всі зараз зірвані.
Не викона більше мій каприз.
І знов не туди принесло водой,
І знов не до того прибилася.
Нема для мене – той чи не той…
Як завжди. Нічьо не лишилося.

16:24 

Бестія для тебе .Запоіржжя .Мій рідний район .Тут я живу. 23 роки...

- вид району

- наша районарада

- типу центральног опарку і будинок клуьтури ( окрім цьог офонтану тавм дві лавочки .всьо)

- центральна алея. одна

- залишки дитячог огородка

- кафе подорозі в мою школу

- моя рідна школа

- це часний сектор, за школою. там немає гопніків і бидла. часний сектор - номральна частиан мого району

- а за часним счектором Дніпро . Це зветься лягушатник. вода майже стояча. купатись гидко але весною посидіти можна)

- пустир біля мого дому..вдалині видніється школа біля якої я живу



- мій двір. наш магазин ,як ми йог озвем

- дорога до моєї кращої подруги..
центральна вулиця району

- а далі я проходжу тут, дома 47го року. тут живуть люди!

- люди тут живуть!

- і це теж у доврі у людей блять..



- ну і щео дин будиночок

- бурса де моя мама працює заучем

- лікарня де залікували купу людей

- і підкінець дім моєї подружки.

- і насамкінець - оцим ми всі дихаємо...

Ну ось тут власне я живу.

03:12 

Я знову вернулась зі Львова....

Це сумно і взагалі...жахливо мну тут жить.
Рішила точно - переїжджаю восени.
В травні теж хочу зганять хоч на тиждень - у друга день народження, найшла привід.
Зараз намагаюсь заробить гроші. Щось там шорхаюпо удалённой роботє.
Почала мислити українською мовою. Удалённа робота тільки російською .Писати просто неможливо .Все сплуталось.
Дуже скучаю за львовом..Сірість і смрад Запоріжжя вбиває. Цього разу я побачила все, щ отіки можна ін е можна: індастріали катакомби цитадель, двори будинки вулички, парки сквери.... Я їздила в Буковель..а у Львові ми кожен день щось чудили - гуляли веселились ,катались на санках в стрийському парку, кожен день кудись ходили..чимсь жили. Скучаю за моїми друзяшками. ніколи не думала що так можна зріднитись за 19 днів..Звісно з Вовкой і Юркой ми ще спілкувались півроку хоч трохи..але з іншими...
А з виду овни такі тру-панки...пофігісти..чудіки..
а насправді дивовижно добрів, неймовірно розумні люди...якім не впадло провести із Центру аж до стрийського Парку а потім вернутись на Балатон ( хто був у Львові знає - це практично пройти через все місто)). І все це пішкі. І ніколи жодної відмвои. І якщо ти загубилвсь десть - просто позвони, назви вулицю, і щось ще ,для орієнтиру .Через 10 хвилин хтось буде на місці - виведе винесе, проведе.
Я люблю своїх друзів. Я люблю це місто .Хтось назве це голим фанатизмом. Хай буде так.
Але мені просто там легше дихати, легше жити .Воно моє енергетично
Тут я загниваю .А там я чогсоь досягну .Обов"язково.
Може то є мій пафос. Але для мене Львів то дім.

@настроение: сумую...

04:07 

Я влюбилась...

Ага..саме так влюбилась...і як ивявилось давно...ще мабуть напочатку літа....просто я дуже довг осама собі не могал повірити..ну і псравді ,як я така офігенно охрінітельна могал закохатись в невисокго смішного єврейчика..ну милий. ну дуже розумний, ну весели..але ж! я чорт забирай люблю поганців..і пофігу що вони мене по морді б"ют ьа такий ніколи не образит ьін е покине. нє, не бувать такому...
От і переконувала себе, попутньо ображаючи ні в чому неповинну людину... Типу 2 ойт и таке нещастя ой кому ти треба .блаблабла...ти мій друг але".
Добрандєлась .закохалось по самі вуха...А зарікалася ж..( мда зарікалась свиня гівно не їсти..біжить - а тут двоє лежить..ну як не підібрать).
І тепер я готове кинут ьпить курить матюкаться шляться, аби тіки бути з ним.
Але за законом жанра мого життя це чудо закохалось в якусь стрьомнур огату малолєтку. та блін цьог оразу яне здамся без бою .У мене є всі шанси....
Любл юя його . От таке от я дурко)))

04:15 

Клан Лавурелісов...я за всіма скучаю))))))))))))

Сьогодні чогось вирішила полазити по всім своїм обраним щоденникам....я зара вже заходжу суюди раз на пару дгів читаю тіки Лавушку СВоє дитинча...ну і антю Жнівень...а так всьо...а тут полазила...
І зрозуміла що так скучиал за нашою сімейкою...З Закарі дуже скчила..зовсім зникла моя Сістер..де вона що з нею......
Дитинча теж стала рідко заходити......
Повелитель Лавушка тепер має зовсім інші інтереси зі своїм Хоренблауером.....
Ех де ті часи коли у нас був спільний інтерес)))
Та і я сама вже перегоріла цими щоденниками........
АЛЕ
Сімейство ,клан ,а я ж за вами скучаю))))
Правда)

01:49 

Я в шоці..про незнання своєї історії...

Тільки що зайшла на НАШ форум демотиваторів..я не чекала що люди в нашій країні на стіки не знають свою ...капєц....демотиватор - на картинці рекламкапо типу " я за ющенка" на ній Шухевич і підпис - я за ющенка б овін зрьбив німецього солдата героїм україни....після того ідуть дебати чог овін був солдат абвера чи рейхстага.
дибвли хоч історію вивчить - він був генерал-хорунжий главнокомнадуючи й УПА .А УПА - це армія свідоми хукраїнців ,які боролись і проти радянського терору і проти німецього .вони завжди боролись за свободу нашої країни...
От уроди блять..просто слів нема...
це прсот оніж у серце..ми пічсля тог охочемо поваги з боку всяких там росій..на себе гляньте.. от ви такі, розумники ,справжні кацапи....

02:41 

ПОлуношні думки)))

Коли не любиш одного, коли не маєш права любити одного, тоді роздаєш свою любов шматками, шматочками…чітко відміряючи рівно стільки любові, щоб не перетнути межу, не віддати все.
Коли хочеш любові, але забороняєш собі те почуття, тоді ніжність, яку ти так намагаєшся приховати, виринає в зовсім не той час, не тих обставинах і, можливо, не з тими людьми.
Коли хочеться жити щасливо ,а ти потрапляєш натикаєшся на дилему: чи буває щастя без кохання, і чи є в коханні щастя…ти намагаєшся знайти золоту середину. А коли її не знаходиш, то живеш «наче»….
Легше робити вигляд, що ти ніколи не полюбиш, нікого з усіх тих, кого заборонено любити .Краще бути другом багатьом, тоді любов розподілиться рівномірно між усіма, і нікому не буде переваг. І ніхто не застрягне в не вийде на крок вперед. Ніхто не змусить тебе ридати. Вони приноситимуть тобі радість ,і лише іноді, коли вкотре задумаєшся десь там, вночі, на самотній самоті, ти сумно усміхнешся.
Коли приходить розуміння, що завжди «не судилося», краще і легше всім бути другом. Краще жити заради всіх, ніж помирати заради одного, псуючи життя йому, собі, і ще третім, четвертим, п’ятим ( бо ж нещасливе кохання рідко обмежується двома жертвами).
І немає більше сліз, немає порожнечі…просто все ,чим заповнена душа часткове.. Гарне, барвисте, щасливе, радісне…але ніколи не ціле.
І ти можеш відчувати щастя, але ніколи не скажеш «Я повністю щаслива»…

Мій придуманий світ...СанніДейл)

главная