• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
05:02 

А у Торчвуд к нам приїхав наш Костилик дорогий!!!!!!!

Дивлюся я Торчвуд...дійшла до першої серії другого сезону...
Нє не могла не поділитись враженнями.
Значить так...веселеньке місто в якому натовп всілякої нечисті...тихенько відходить до сну і тут...світло, музика фанфари і ось він -капітан Джеймс...Джон...та нахрін- Костиль вернувся. Ну подумаєш, трохи стиль одягу змінив, зате зходу чувака завалив( відмітьте - іншого цим врятував) осміхнувся стрільнув оченятами і що - зразу ж в бар. Невеличка бійка. Ну а що невже хтось ще думає що ЙОМУ можна щось вказувати. От і довелося пістолетики дістати. Це ж так, в мірах вихованя. Ви сумніваєтесь. -Дарма. Потім - звичайно ж напитися...при чому так..не по англійськи, по нашому ( ех є у мене підозри шо десь там у нього пару дідуньок-бабуньок українців є..чи хоч росіян...)
Ну а далі, хороший поцілунок, хооша бійка. І чорт, весь час ця хода. Тіки з такою ходою людина ТАК могла носити плащ.
Мда...жаль звичайно шо Торчвуд серіал про бі-сексуалів, як я зрозуміла)))))) бо Коситль тут чіпляється до усіх без розбору. періодично кожного хоче вбити, тягне головного героя на бік зла і виробляючи все це лишається надивовижу чарівливим і просто...просто СОБОЮ.
Фінал теж в його стилі: хлопці порятуйте - ах ви сволота - ну добре візьму когось в заручники - пять хвилин до смерті. що робить? веселитись звичаййно - ха. ви таки мене врятували. - ха я отримав від дівки в пику. - ха найголовніше я притримав наостанок. навіщо? шоб повернутись))))
Коротше я в захваті. серіал сам по собі хороший...але про це потім...голове інше. як його не назви, в що не влягни, як волосся не пофарбуй. ВІН лишиться. В очах ,в ході, в усмішках ,в словах...
Костиль рулить. І нє ібьоть!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

21:34 

Рецензія на Сутінки))))

Отже я нарешті вирішила таки нашкрябати рецензію на весь чотиритомник Стефані Майер.
Що ж почнемо з першого.
«Сутінки».
Слог легенький ,для підлітків як раз прокотить. ( дуже можливо справа в хрінуватих перекладачах). Ідея досить не затаскана. Вампіри не являючи собою за ідеалізованих кровососів, викликають симпатію. Присутня інтрига. Едвард – живий та емоційний .Шмарклей мало. Слово «люблю» звучить не в кожній строфі перетворюючи цим книгу в тупий жіночий роман.
Переходимо до наступної «новий місяць».
Сумний і понурий початок - у Белли розлетівся її ідеальний світ .Едвард покинув її. Звичайно ж заради неї!!!!!!! ( так завжди роблять всі СПРАВЖНІ герої).
Переживання ,депресняк і відсутність бажання жити в принципі виглядають дуже навіть правдиво.
А потім наступає січень місяць .поїздка в Ла-Пуш і зустріч з Джейкобом .З цього моменту абсолютно другорядний хлопчик з першої книги стає для мене улюбленим героєм аж десь до початку четвертої і не дратує мене до того моменту як його скцопиздило на Ренесмі.
Отже з цієї миті книга перетворюється на досить реальну історію намагань почати жити знову після величезної втрати. Джейкоб – 16 річний хлопчисько ,який мислить зовсім не по-дитячому, намагається витягти свою подругу з сьомого кола пекла і звичайно ж закохується в неї ,але якось так ненав’язливо, не шмаркато. Мабуть саме так закохуються в своїх найкращих друзів.
Але! Після чергового шизонутого вчинку Беллочки ,Едвард десть там вирішує шо вона склеїла ласти і козенятком скаче в Італію – просити смерті.
Звичайно ж Беллі доводиться рятувати його миритися з ним і сподіватися жити довго і щасливо.
Усю третю частину «Затемнення» ми спостерігаємо три речі:
-!) Белла вперто простить зробити її вам пом .Едвард вперто переживає за її душу і не хоче робити її вампіром. Типу соечк5о моє любе ,проживем з тобою твоє життя ,ти здохнеш старою і зморщеною ,всі вважатимуть мене твоїм правнуком .а коли ти відкинешся, я піду і втоплюся у річці глибокій .дуже райдужна перспектива Беллі чогось не подобається і вона продовжує нити.
2) Кожна сцена Белла Едвард – перегони в фразі «я тебе люблю».
3) Джейкоб мучиться. Істерить. Страждає .І не розуміє на хріна Беллі той вампір юга ,коли поруч він – класний сучасний перевертень.
І нарешті остання книга «На зустріч світанку». 1 і 3частина які всі попередні оповідь веде від імя Белли .Друга – ві Джейкоба.
Починається все мило – весілля, чергова сварка з Джеком ,політ на острів – медовий місяць.
Друга частина – замучена вагітна Белла ,вічно нещасний аж до оскоми Едді .Злобний захисник всія вампірів зі своєю зграєю Джейк.
Коротше кажучи все стає все більше і більше замусоленим .Інтрига починає зникати. Впевненість в тому що окрім Карлайла і Еліс усіх інших вампірів сім’ї. писали так, для компанії стає майже 10% бо згадують про них вкрай рідко.
Врешті решт Беллу таки доводиться навернути щоб вона не здохла, Едвард не пішов топитись ,і всі були раді і щасливі.
Далі – повний ідеалізм аж до все рачки .Джейкоба запєчєтліла Ренесмі ( типу перевертня є друга половинка ,от як він її стріне ,гляне – все пиздець ,любов до гробу). Відповідно Беллу він тепер любить тіки як подругу ,на Нессі у нього дах поїхав і зЕдді вони тепер ледь гне брати.
Задоволена Белла дивовижно легко вчиться контролювати вампіські бажання ( типу зхарчити пів міста) чудово контактує з татом і почувається щасливою.
Правда є одна проблемка – до них в гості збирається клан Деналі ,щоб вламати їм хорошої пиздюліни за те ,що вони наче навернули дитину ( ніхто не знає і не вірить, що дитинка то нормально народжена. Ну помаєш крові любить попити….)
Врешті в будинку збирається натовп вампір юг ,які десь там когось їдять ,але з кожною главою всіх це цікавить все менше і менше.
Десь енну кількість сторінок ми спостерігаємо за тим як народ тренується і переконує новоприбулих вампірів шо дитинка нормальна, шоб вони це підтвердили.
Фінал шмаркато гумовий .Делорі переконали ,пиздов майже нікому не вламали.
Усі щасливі, задоволені ,розбились по парах і плетуть собі гніздечка на спільному родинному дереві.
Коротше скажу так – перші дві книги цікаво .Дві останні – читаєш шоб знати чим все скінчиться. Взнаєш – розчаровуєшся.
Але це моя думка. Он Дитинчаті подобається.
Тому власне нікому нічьо не нав’язую .Просто висловила свою думку.
А що ж до мене – вкотре зарікаюся читати вампірські романи.
Краще буду дивитись Торчвуд!!!!!!!!

14:45 

Дякую Лавушка!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Мій найкращій в світі Повелитель!!!! мій любиий Сір!!!!
ДЯКУЮ!!!!ДЯКУЮ!!!!!!!ДЯКУЮ!!!!!!
Рік назад тусуючись на нашому форумі ,я заздрила комусь кому ти дора душа посилала диски.
І ось вони у мене!!!! Тітонька поштар принеса в самі двері)))))))))))
І ось у мене величезний "семитомний збірник творів"))) Баффі, з бонусами в вигляді Торчвуду, кліпів різноманітних і ще багато чого.
Юлька я тебе дже любю))) ітак люблю))
А зара ще більше люблю)))
Ти у нас така хороша))) помагаєш всім баффі-бомжам)))))
Дякую! Юякую! Дякую!!!!!!!!!!!!!!


читать дальше

14:09 

Новий Рік на поріг))))))

Отже ,мої любі чиатчи мого дньова))
В першу чергу, звичайно ж, моя кохана сімейка. Мій Сір-повелитель Лавушка моя люба сістер Zachary та моє бешкетне Дитинча DarkAndBlack Я вас дуже дуже люблю))) Ви моя найкраща віртуальна сімя))))
Лавушкє бажаю в Новому році якомога менші різних особистих проблем. Щоб синочок більше не хворів. І що бв вашій сімї була любов і злагода.
Сістеру желаю побольше адекваных и любимых студентов, поменьше проблемм с интернетом))) и любви, любви, любви и понимания в семье))))

Дитинчаті більше цікавих книжок ,менше пришелепкуватих преподів в універі, добре здати сесію, більше писати і жити так ,як тобі забажається. так ,ячк ти почуваєшся щасливою.

Такоєж вітю всіх інших то читає мій дньов: *bestiya*, Alenka_i_am, , E}{Ept1ON@l, ksur, , Mari_l, Reni., Straus, Yohjik - дорогі мої ,удачі вам ,щастя в Новому Році .Хай все погане лишиться в старому.
І ХАЙ З ВАМИ СТАЮТЬСЯ СПРАВЖНІ ДИВА!!!!!


З НОВИМ РОКОМ!!!!!!!!


ВСІХ ЛЮБЛЮ)))))))))

17:06 

Сумєркі...

Спочатку дитинча гучно розпиналася про фільм Сумєркі, спеерчалася про те, чим там що відмінно в книжці іфільмах...потім у всіх дньовах почало це маячити. Вреші я подивилась два кліпи у Ксюр і не витримала - скачала книгу. Буду читалаи. Персонажів я тепер уявляти можу завдяки тим самим кліпам)))
Блін ,ось що значить ненавмисний промоушн))))))))))))

19:10 

Тест...нє це ніколи не скінчиться......

Твои слова:
Aut cum scuto,aut in scuto — со щитом или на щите.
Feci auod potui, faciant meliora potentes — я сделал, что мог, кто может, пусть сделает лучше.
Blanditia, non imperio, fit dulcis Venus - Ласки, а не власть, составляют усладу любви.
Esse quam videri — быть, а не казаться.
Fortis cadere, cedere non potest — храбрый может упасть но не отступить.
Pax vobiscum! — мир вам!
Пройти тест

16:03 

Зоряні війни і Костиль)))

Джеймс Марстерс озвучив персонажа в мультику Зоряні війни. Хто хо подивитися ідіть от сюди
www.megavideo.com/?v=CJIJZW8X

01:26 

Жирна Карпа або як можна проєбать 120 гривень і не жаліть ні про що)))

№Усе починалось доволі прекрасно... Збори в кафе "Луна". Дівчата офіціантки зацікавленочякеають шо сьодні має бути.На столі сидить ведмежа Тедді з колою перед пикою і трубочкою в роті. Ведмежа іде з нами на Карпу. Бо за нього скидують 5 грн. нам срати якщо чесно на ті гроші, але сам факт ,ми як завжди виєбнулись))) Наш склад: Я, перше ( ще тверезе тіло) - назвемо його наприклад Чорт, друге тіло ( теж номральне..поки що) - назвемо його Городєцкій.
Городеєцкій і Чорт пьють пиво і розказують Мені як вони мене розчленятимуть в гаражі. Опустимо подробиці про ноги в сірчаній кислоті, газонокосарку і таке інше .Бо це вже інша історія...хвороби. Енергія пре. хочеться веселитись і щось крушити.
- Наташа, а шо у вас там з боєм посуду. Шо найдешевше?
- Ребята...
- Наташа..
- Ребята.
- Наташа.
- Рєбята!
- Наташа!
- Чарка.
- Тягни.
де ви ще бачили шоб клієгнти з риком:
- Зразу пиши в рахунок! - хапали рюмку і вііткнувши в руки офіціантки телефон для зйомки вони пафосно розгецюють рюмку посеред кахфе
Після другого пива я змиваюсь по справах робочих і залишаю їх над склянками з абсентом. Після мого повернення через пятнадцять хвилин, Чорт і городєцкій вже пиздують по вулиці з пляшками шампанського. під ТЮЗом де має бути це велике паті, тусується натовп відморозків, малоліток і всілякої шушари місцевої звичайної. Залишки нормальних людей, по сумісництву організатори та журналісти наші однокурсники і одногрупники. Доки ми пємо десь надибаний хлібний дар добиваємо шапанське і присягаємось одне дному в вічному коханні хтось там вирішує нас таки впустити. Не роблячи зовсім нічого поганого ми ввалюємось в зал сідаємо в першому ряду, мило знайомимочсь з зусісідами, розказуємо всім одне про одного які ми класні. Потім на сцену виповзає якась місцева група. Невідомо з чого нас вона дуже пре. Ми сидимо на сцені розказуємо їм які вони класні і весь час маханням своїх культяпок привертаємо їх увагу, щоб вони таки нас слухали.
Коротше все чудово і позитивно. Аж доки ми не вирішуємо закурити...
Ні не так.
Спершу у товаріща Городєцкого зявляється невєбенний шрам на брові. Звідки він взявся невідомо....
Може тоді коли вони під сценою лизалися з паном Чортом.
Нє, вони не пєдіки!!! Ні в якому разі .Клянуся і присягаюся. Я впевнена)))) просто вони бидлотрешники....І дівки їм так аплодували і підморгували.....
Але все таки Городєцкій з розбитою бровою..кровяка хлєще ,всім весело .
І отже ми закурюємо. Невідомо звідки зявляються люди в чорному. На обличчі - кілограми інтелекту на голові стррижки - здрастє ми тока із зони... Моїх любих панів крутять під руки і витягують геть. Я біжу за ними розмахуючи на всі боки цигаркою.
надворі Чорт і Городєцкій мирно бються з ментами ( так сказать обмін любезностями по парі ударів) потім заходять усі назад.І ще десь годину доводять одне одному абсолютно культурно і без матів ( правда) хто правий і хто курив .Ми з Чортом доводимо шо ми не курили. Мені вірять абсолютно ( видно табло у мене чесне) йому фіфті-фіфті. Але не пускають сволоти назад. Городєцкомуу уже похуй...він сидить і тупо втикає на стільці де я його всадила і попросила поводитись адекватно .Він поводиться - спить.
Коротше наступні дві години - прєнія з усім персоналом. і слухання карпи через двері.
А..доречи Чорт таки вліз в середину. Через балкон.Правда через 5 хвилин його знов помітили. І знов винесли.Але при цьому нам вдається бути культурними .тому нас ніхто не жене нахрін.
Я намагаюсь говорити інтелектуально з неінтелектуальними людьми.
- Я схожа на пьяну.
- Ні.
-Він схожий?
Мовчання ( певно думає..хоча хер його зна що відбувається в тих головах що за формою схожі на гирьки...)
-Якби він був пяний його б викидали нахрін через розбиті двері.
- так.
- Знач він не пяний?
- Так.
-Тоді можна ми зайдемо?
-Ні.
-Блін ну ми вже відправили нашого пяного друга який курив додму.
-Так.
-То ми зайдемо?
- Ні. Концерт вже закінчується.
-Ну от хоч на пятнадцять хввилин.
- Ні.
після години такого різнопланового спілкування ,ми починаємо пити вино з якимимсь людьми..чи то карпиними собутильниками...чи нашими собутильниками карпиних собутильників
Врешті решт знаходимо на вулиці Городєцкого. Він вішається на Чорта лізе цілуватися. Ми знову розказуємо як одне одного любимо.
Я ,як майже твереза людина з особливим натхненням спостерігаю за всім, що відбувається.
Обіймаючись присягаючись одне одному в коханні ми доповзаємо в Луну. Офіціантки в ахує. Розвівши Городєцкого на останні гроші ( ми клялися що повернимо. І фак, таки сьодні повернули) починаємо пити за баром пиво. Городецкій облизує свої руки ,якими витирає свою кров і продовжує висіти на спині у Чорта і ніжно так його обіймати.
Вреші ми з Городєцкім опиняємось на вулиці. двадцять хвилин він намагається перемкнути на телефоні пісню: " Я тебя нашол такую..карош шось типу старого шансону возле століка напротіф.... після того як ця операція так і не вдається, в припадку всесвітнього кохання Городєцкій лізе цілуватися.але для мене справжня дружба то вам не те...тому я коректно натякаю шо :ходи голодний. Вреші це чудовисько облизує мені все обличчя і заспокоюється.
Повернувшись в кафе ми застаємо Чорта вже за столиком в компанії дівчини і хлопця. Вони виглядють охуєвшими...після того як Гродєцкій знов вішається на Чорта і вони знов таки цілуються парочка перелякано відмахуючись від наших наполегливих запрошень посидіти ще вилітає з кафе.
Столик вільний.
Ми продовжуємо пити пиво. І знаходити поничковані по всіх сумках і кишенях гроші.
Офіцівнтки не хуєють.вони просто спостерігають. Вони бачили в нашому виконанні багато, але сьогоднішня програма побила рекорди.
Городєцкій кудись виповзає. По поверненню він повзе до столика за яким ми сиділи ще до походу на Карпу хапає там чужу курту і шапку і повзе за стіл. На моє питання:
-Шоти робиш?
Каже:
-А хулі ви пересіли?
З грем навпіл ми пояснюємо що ми пересіли годин пять назад, попутньо зайшовши на Карпу.
Вреші Городок засинає викинувши телефон на підлогу. ( поітм я знайду його випадково повернувшись за защіпкою для навушників від мобільного. Городєцкій дуже за неї переживав. Пройобаний телефон в який ті навушники і мали вводитись так би мовити його мало цікавив)
Ми з Чортом мирно танцюмо на столі .ніхто вже не дивується. Господін Владімер лабає: Чёрніе глаза. У нас в одних навушниках на двох лабає Карпа...Усі задволені .Усім весело.
після закриття ми помагаємо дівкам ,складаємо стільці, виносимо посуд ,виносимо Гродєцкого, виносимо келих, обіцяючи повернути завтра ( він повний ,пємо по дорозі).
Дівчата вірять. ( келих доречі повернули))))
Нерівною колоною ми виповзаємо на площу .Дванадцята ночі. Попереду Чорт танцює з Тедді щось подібне до танцю божевільного страуса...Позаду Городєцкій літає о дорозі, але все одно цитує Острів Скарбів, при цьому не забуваючи жодного слова.
Я тупо спостерігаю.
Десь вдалині повзуть ті, хто таки сходив на Карпу.Тихо фастаючись автографами вони з острахом поглядають на нас.
Ми тупо радіємо життю.
Городок витрачає останні сили на цитування. Доводиться його нести і класти в маршрутку. Давши водію пятак на водку...ми беремо з нього слово викласти це на потрібій зупинці.
Ще раз впевневши одне одного шо похід був ахуєний.розповзаємось додому.
Зі енд.



П.С. І все таки якими терба бути козлами шоб викинути людей за цигарку...але ...та ну їх нахуй))))) Все одно жирно погуляли.

01:29 

Усі мої любі україномовні читачі! ті хто вважає що погано пише, ті то вважає фікрайдерів на збіговиську Баффі середніми і поганопишучими...ті хто вважає що не має таланту ( при тому що НОРМАЛЬНІл люди кажуть шо то не так) зайдіть сюди.... vkontakte.ru/groups.php?act=s&gid=3191246
Нєєє.я все розумію..ну є ті хто писати нах не вміють,але вважають що вони генії, ну назвіться ви клюбом графоманів і розказуйте одне одному про вашу геніальність, заради Бога..ну дурні люди, дурійте разом. Але назватися +++++++++++++++++++++Талановиті українські письменники... ще є!!!++++++++++++++++++++++...порівнювати себе з українськими класиками...не соромте нашу батьківщину мать вашу через ногу)))
Народ чесно якшоу когось є бажання тупо поржати, охуїти, охрініти, зрозуміти що він сам ще талант огого - повзіть туди. і загавніть їх нахрін)))) Якщо хочете..бо я блін естет...я не можу бачити такий сором з такою назвою...у мене немає слів...як можна ТАКЕ писати і з такою претензією на геніальність.......................

00:44 

ПІШЛО РІЗАТИ ВЕНИ...ААААА Я ЕМО-КІД)))))))))))))

МЕНЕ НІХТО НЕ ЛЮБИТЬ!!!!!!!!!!!!!! МЕНЕ НІХТО НЕ КОМЕНТУЄ!!!!!!!!!! ПІДУ ПОРІЖУ ВЕНИ...ТІКИ НЕ ВЗДОВЖ А ВПОПЕРЕК!!!!!!!!!!!!!!!!!!!))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))

02:01 

бугага мояпроза яку ніхто не читає))))

Я так зрозуміла цього ніхтоне читає...ну правильно нах воно треба...а я навіть не знаю, що хочу почутив коментах...принаймні хоч щось..от так от)))
Дитинча ти б хоч зробила жест доброї волі..он явсю твою книгу прочитала)))) БуГаГа....я ідійот...нє..ну цікаво хтось щось коментне?))))))


Вони мовчали вже віків десять.
Спостерігали ,як час іде повз них світло-брунатними струмками.
В мовчанні було спокійно і комфортно.
НеВсесвіт на стільки НеСкінченний, захоплений їхніми НеДумками.

- Про що ти думаєш? (Так, правильно сказати НеДумаєш ,але є звички ,іякі тримають нас там… щоб ми мали сили бути НеТут….)
- не знаю. Про все. …скільки ти ще збираєшся жити?
- Може кілька світів. А ти?
- Я занадто багато думаю.
Мовчання.
Бєлочка злиться. Чортихається. Ой як же Чортихається. Хоч НеНаспавді. ..але… в цій справі ще багато, багато багатокрапчення….

читать дальше

01:56 

Чьось подумала...

Ми так просто кажемо ..люблю..
"Люблю...Нє ,ну я тя люблю...ти реально класно віджог.."
"Чувак, я тя люблю. Дячкую за ці 20 гривеньякі хер ти коли отримаєш назад".
" Класно було з тобою працювати .Я тебе люблю...ячк добре шо ніколи вже не побачу"
" Я тебе так люблю просто треба підійняти нстрій..насправді ми ледве знайомі..."
Кидаємось цим словом в малознайомих людей...так прсото так легко...так спонтанно...
І не мжемо не можемо говорити його з тою ж легкістю коли справді відчуваємо ЛЮБЛЮ... не люблю...ЛЮБЛЮ...
Страшно..страшно так говоритице слово..шоб той кого ЛЮБИШ раптом не відчув на скільки ти його ЛЮБИШ...щоб не відчув свою владу... щоб почувавсяхоч краплю залежним від тебе не знаючи, що саме ти належиш йому повністю
" Ну ти...чудо...я люблю тебе..ти такий класний ,такий красивий ,ти так правильно вчинив зара..я захоплююсь ,я люблю...
" ну привіт..дорогенький....коханий любий єдинийц..я так скучила .ми не бачились добу! мені було так погано без тебе..так хріново...я і пдумати не могла..."
"Та добре..схочу вже, сонечко блін.... сонечко..моє кохане єдине сонечко..та чьо там в кіоск..я за край світу для тебе сходжу..я для тебе все зрозблю....я люблю люблю люблю...."!

Слово що кидається просто так...і на стільки важко вимоваляється ...
Вононе просить відповіді...і благає в мовчазному безтямстві очей....
І не кожен зрозуміє ,сказане йому люблю ,це вистаржданий звук серця, чи митєвісна забаганка мозку.....
ЛЮБЛЮ.....
кожному і вибраним.
ЛЮБЛЮ....
завжди і занадто зрідка..
ЛЮББЛЮ чи люблю...
ЛЮБЛЮ.!.

22:32 

Річниця голодомору

Я не вірю в те, що це був геноцид...просто треба було закупити нове обладнання для заводів - ми знову виконували чергову пятирічку...і європа згодилась продати нове обладнання...за зерно...
наші села були винищені для того, щоб СССР втерли носа примарним конкурентам.
Пройшло 75 років...і зараз вже зовсім не важливво що там і як було.
Була смерть...був гоод...був страх.
Людей їли живцем.
Памятаймо це. Памятаймо всі.... Щоб такого не повторилося більше ніколи.
Хай наша владаколи в черговий раз придумає якусь неадекватну авантюру..хай передивиться хроніки...хай піде і послухає тих, хто це пережив...перечитає романи тих авторів ,як знали це...які бачили на власні очі.
Це не фантастиа, в яку можна не вірити. Це не собплива мелодрамана ,над якою можна порюмсати і забути.
Це факт. Жахливий факт нашого життя. Над яким ніколи не наплачешся і який ніколи не забудеш.


Світла память тим, хто загминув тоді....більше розуму нам, щоб ми ніколи не змогли навіт ьуявити, як це - вмерти від голоду...в країні хліба.
І не треба спреичатися. Всі вже давно покарані .Не нами.
Є вища кара.
Тому просто ......



22:44 

сперто у Дитинча)))

Пол: W Возраст:211-10

A: 8
B: 7
C: 4
E: 8
F: 7
G: 5
H: 7
I: 9
L: 10
M: 6
N: 4
Q: 6
Q1:8
Q2:2
Q3:2
Q4:7
ОСНОВНАЯ ИНТЕPПPЕТАЦИЯ:
ПЕРВИЧНЫЕ ФАКТОРЫ (постоянно проявляющиеся):
Аффектотимия:общительный, добродушный, участливый, эмоционально воспpиимчивый.
Доминирование: властный, напоpистый, упрямый, настойчивый, непpеклонный.
Женственность:чувствительный, жеманный, романтичный, мягкий, интуитивный.
Подозрительный: ревнивый, высокомерен, догматичный, соpевновательный.
Pадикализм: экспериментатор, аналитик, свободномыслящий.
Гpупповая зависимость: социабельный, последователь, несамостоятельный.
Низкая интегpиpованность: следует своим побуждениям, малоконтpолиpуем.
ЛАТЕНТНЫЕ ФАКТОРЫ (имеющие тенденцию к проявлению):
Высокий IQ: сообразительный, обучаем, интеллектуальный.
Эго-слабость: эмоционально неустойчив, легко расстраивается, pаздpажителен.
Италоман: восторженный, разговорчивый,экспрессивный, беззаботный, оптимист.
Социальная смелость: снижено чувство опасности, пpедпpиимчивый, авантюрен.
Наивность: простой, естественный, пpямой, непосредственный, непpоницательный.
Высокая эрго-напряженность: возбудимый, напряжение базальных потребностей.
ВТОРИЧНЫЕ ФАКТОРЫ (интегративные свойства):
Высокая общая тревожность. Беспокойный, пессимистичный, невротичный.
Экстраверт. Направленность на внешний мир. Импульсивен.
Эмоциональная чувствительность. Утонченный, воспpиимчивый, лабильный.
ДОПОЛНИТЕЛЬНАЯ ИНТЕРПРЕТАЦИЯ:
ИНТЕЛЛЕКТ: ДОСТАТОЧНО ВЫСОКИЙ ОБЩИЙ УРОВЕНЬ ИНТЕЛЛЕКТА
ЭМОЦИИ: НИЗКИЙ УРОВЕНЬ СТРЕССОУСТОЙЧИВОСТИ. ХРОНИЧЕСКИЕ ЭМОЦИОНАЛЬНЫЕ КОНФЛИКТЫ
ВОЛЯ: НИЗКАЯ СИЛА ВОЛИ. ДЕЙСТВУЕТ ИМПУЛЬСИВНО, 'ПО-НАСТРОЕНИЮ'
МОРАЛЬ: МОРАЛЬНЫЕ НОРМЫ ЛИБО НЕУСВОЕНЫ, ЛИБО СУГУБО ЛИЧНЫЕ ИЛИ КОРПОРАТИВНЫЕ
ЛИДЕРСТВО: РЕАЛЬНЫЙ ИЛИ ПОТЕНЦИАЛЬНЫЙ ЛИДЕР. СКЛОНЕН К РУКОВОДСТВУ
ОБЩЕНИЕ: ВЫСОКИЙ УРОВЕНЬ КОММУНИКАТИВНОСТИ. ШИРОТА ОБЩЕНИЯ И КОНТАКТОВ
СТИЛЬ РАБОТЫ И ПРОФЕССИОНАЛЬНЫЕ ПРЕДРАСПОЛОЖЕННОСТИ: СКЛОНЕН К РАБОТЕ В СФЕРЕ ИСКУССТВА, ЛИТЕРАТУРЫ.
МОТИВАЦИЯ: СВЕРХВЫСОКАЯ МОТИВАЦИЯ. ВОЗМОЖНО, БОЛЕЗНЕННО ЧЕСТОЛЮБИВ
КЛИНИЧЕСКАЯ ИНТЕРПРЕТАЦИЯ:
НЕВРОТИЗАЦИЯ ПО "HY" ТИПУ!
ПСИХОПАТИЗАЦИЯ ПО "EX" ТИПУ!
ПСИХОПАТИЗАЦИЯ ПО "HY" ТИПУ!
ПСИХОПАТИЗАЦИЯ ПО "CI" ТИПУ!
БОЛЬШАЯ ВЕРОЯТНОСТЬ "PA" РАССТРОЙСТВ!
БОЛЬШАЯ ВЕРОЯТНОСТЬ "MA" РАССТРОЙСТВ!
Гендерные профили опросника Кеттелла 16-PF+
Протестируй себя

01:25 

І ще шматочок моєї прози. Про Чортика))))))))

Сьогодні до неї прийшов Чорт.
Сів навпроти.
Сміявся.
І нескінченно патякав.
читать дальше

22:45 

ну ітипу проза длязагального розвтику)))))

А це..це яписала минулого року..в приблизно цей самий період..десь на ЖЖ...це мало стати однією з трьох ліній паралельного сюжету нового роману -так звані Сни..поівтм роман якось не вийшовв...ілишилисятікиці записи...не впевнена що вони когось зацікавлять...Коли я їх писла ,мене сильно жерло і мучело зсередини....я впадала в глибокі дипресії...коротше менібуло хуйово...хоч насправді підстав я майже не мала...просто силньо себе накрутила......))))))

- Ти боїшся смерті?
Вона подивилась на янгола.
Той незрозуміло хмикнув, Кинув недопалок.
Вона відчула, як тихо затріпотіли його чорні крила.
Вона часто думала: чого у нього чорні крила.
А чого від чорта завжди віє якимось світлом.
Може вони просто не справжні.
Справжні.
Просто по-своєму.
- А ти?
Пчитать дальше

22:40 

“Світ, де згоріла лампа”

Знов перегоріла в небі лампа,
Я молю когось нову вкрутить.
Зник театр, всі завіси, рампи,
Лиш питання – як же далі жить?
Я молю, ввімкніть хто-небудь світло,
Бо тепер боюся темноти.
Кожен шерех, кожен звук помітний,
І не знаю, як крізь ніч пройти.
Я благаю запалить хоч свічку,
Хоч маленький вогник крізь туман.
Як не перейти бурхливу річку,
Не позбутися мені життя оман.
Я боюся в темряві згубитись,
Не знайти своїх доріг в імлі.
Я боюсь самотньою лишитись,
І блукать, як привид на землі.
Я ненавиджу цей світ туманно-темний,
Мрію я про сонця теплий світ.
І про райдугу, яскраво-незбагненну,
Що розтопить морок і граніт.
Те, про що я можу тільки мріять,
І про лампу над землей благать.
Доля ж зла, гримасу тільки шкірить –
Світ без сонця створений страждать

22:39 

"Щоб забути"

І нічого більше не буде,
І нічого більше нема.
На обличчі –залишки бруду,
А в душі –крижаниста зима.
Я зламаю це змучене тіло,
Я розвію його по вітрах.
Щоб воно не стогнало й не нило,
Щоб не кликало смерті у снах.
Повидряпую стомлені очі,
Серцем трісну об чорний асфальт.
Рот зашию, щоб криком щоночі,
Не зривав чийсь загублений альт.
Розітру свою душу на порох,
Поховаю у ніч почуття.
Вуха зшию ,не чути щоб шорох,
Щоб не знати, що десь є життя.
Я злечу за спаплюжені зорі,
Я поп'ю в своїх венах всю кров.
Я втоплюся в ненависті морі,
Щоб забути прокляту любов.

22:37 

ну яцеє..шось типу терьа писати...а то мене забудуть))))))

Моє Дмитинча ображається щоя нічого не пишу))))))) Насправді яусіх читаю але писати справді ніколи...до того ж я можу писати тут про своє життя якщо все занадто хріново мене шось силньо бісить ітп..останнім часом таког оне помічено.
Тому для того, щоб про мене остаточно не забули, вирішила трохи шось повивішувати з своєї творчості...пару віршиків трохи прози.
Критичному дитинчаті це має не сподобатися)))))))00 моїм улюбленим позитивним добрякам Сіру і Систеру певно навпаки...та все це насправді неважливо...коротше крутіть вверх ічитайте))))

03:06 

Щось хотілося сказати....але давно не убло можливості.
Муз пішов. Ще десь віддалено чути шелест його крил.ю Він спостерігає, він не може покинути остаточно...він все одно відповідає.....
Це не муз. Він ніколи не стане таким самим....у нього не буде крил.
ВІн не янгол.
Але тої ж породи.
Чи то демон, чи то янголятко...
Насправді всецуе пафосні метафори.
Просто людина...достатньо егоїстична, щоб вижити в цьому світі.
Достатньо добра, щоб не стати звіром.
Недостатньо спокійна...занадто нервова.
Важко....
Але інакше не хочеться. І це найгірше.
ВІн не стане моїм музом.
Бо сам не хоче...
Муза я не питала....а йогоя питаю сотні разів: поглядом, доторком, ....ніколи словом......
Просто бути поряд з ним.
Не так.
Бути поряд з ним в статусі найближчої людини.
Але не ЙОГО.
Навіщо так?
Чого ти не хочеш....незрозуміло....
Звязаніодним ланцюгом, звикли, прикепіли ,все розділили...
"Чого ж вони не одружилися, коли так відчували одне одного......"
От і я не знаю...і не спитаю.
Не будучи музом...він є другом.
Зайві слова руйнують чистоту і спокій стосунків.
Більше не налякаю. Більше не прожену.
І не проситиму смерті.
Просто чогось так хочеться знти: ачому власне ні?
Нічого не розділяє..найбижчі..найрідніші....і все таи ні....
Сльози знову зявилися...ця так діє осіньі прихід зими....минулого року було те саме.
Так дово....а у тих, з ким він не відчуває єдності....він їм не муз....він їхній рапор сексуальності,успоішності ісамозакханості.
...Чи ж буде тебе хтось так само кохати?....
Ти сам знаєш....але вперто не хочеш..
Не хочеш до скрегіту зубів моїх...до болю скрізь ів усьому...не хочеш...
Нічого не зробиш...нікуди не підеш.
Намагаючись пообіцяти тобіі чомусь що ти будеш моїм...зловити себе на думці, що знов покарають. І я майже втрачу тебе.
Але чому ні. Невже я не заслужила на власного муза.....Невже це так багато, що компетентністурктури не взмозі виконати моє прохання...
Усі докуметни принечені вчасно,усе життя розписано, правда...гріхи.
І другого не так і бгато.
Напишіть: дозщволяю....але ні.
Він не стає музом...і певно не стане.
Більше немає слів....
Все менше іменше...
Шелест все тихше ітихше.
Тогоне покличеш...а цьому....
У муза теж є крила. але він ще вміє правильно розпускати їх наді мною.
Але навчиться. Я бнавчила. Тільки дайте йому сил зрозуміти....заслузжено...вичекано...вистраждано...
І не має сенсу більше шукати...
Пігмаліон хоч один раз має з своєю Галатеєю жити довго і щасливо.....а може навіть шмаркато померти в один день)..............

Мій придуманий світ...СанніДейл)

главная