• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
00:31 

я в маскараді

От така я вампірка в Маскараді)) хоч я завжди грала за клан тремер))))


Тореадор (Toreador)

Членов этого клана зовут по-разному: "дегенераты", "художники", "позеры", "гедонисты"... Но любое сравнение этого клана с общими стандартами даст вам неверное представление о нем. В зависимости от личных черт, Тореадор может быть попеременно элегантным и вычурным, выдающимся и нелепым, склонным к мечтаниям и беспутным. Только одно можно неоспоримо сказать об этом клане: его члены имеют чрезвычайно развитое чувство прекрасного. Как и все истинные художники, Тореадоры ищут смысл жизни, но боятся, что эта жизнь в итоге может оказаться бессмысленной. Извечный поиск правды и в итоге спасения привел их к мысли, что задача Тореадоров - защищать человеческий гений. Они специально выискивают тех, кто - на их взгляд - являются очень талантливыми, и преподносят им дар бессмертия. С этим даром гений избежит неизбежного процесса старения и самой смерти.
Тореадоры искренне любят силу и страсть смертных и никогда не перестанут восхищаться их произведениями. Тореадор - самый образованный и культурный клан, для них имеет значение лишь Прекрасное, которую простой смертный понять не может. В идеале для Тореадор лишь Прекрасное имеет смысл, но часто поиск Прекрасного заменяется просто-напросто поиском удовольствий, и Тореадор становится подобным просто чувствительному человеку.
Тореадоры разделяют любовь Вентру к высшему обществу и для них не утомительно постоянно вращаться в нем. Тореадоры считают, что их роль - пленять и очаровывать других своими остроумными речами, элегантной внешностью и просто блеском своего существования. Члены этого клана известны своим гедонизмом, но это лишь поверхностное восприятие их истинной сути. Они - гордые и высокомерные каиниты, очень раздражительные и впечатлительные.

Физическая красота – один из первичных критериев, по которому Тореадор дают Обращение смертным. Большинство Тореадор необычайно красивы, или, по крайней мере, привлекательны. Тореадор не имеют равных среди Сородичей в умении одеваться по последней моде смертных.
Члены клана часто и охотно встречаются, но их встречи напоминают скорее светские беседы, а не заседания руководящего совета. При очень большой необходимости они все объединяются развивают дикую активность. Однако, как правило, Тореадоры слишком апатичны, чтобы реально претендовать на власть.
В Bloodlines тесная связь Тореадоров со смертными выражается в том, что любое изменение человечности для Тореадоров удваивается. Это относится как к понижению, так и к повышению человечности. Поднимая человечность за счет очков опыта, Тореадоры тратят на это в два раза меньшее количество очков.

Начальные очки распределения:
Физические (Physical) - 0, Социальные (Social) - 2, Ментальные (Mental) - 1
Таланты (Talents) - 3, Навыки (Skills) - 1, Знания (Knowledge) - 2

Дисциплины: Прорицание (Auspex), Стремительность (Celerity), Присутствие (Presence).

NPC-представители в игре: Айзек Абрамс (Isaac Abrams), Эш Риверс (Ash Rivers), ВиВи (VV).

Прозвище: Дегенераты.

Рекомендации и замечания: На первый взгляд Тореадоры – типичные «социальные» персонажи, которые должны работать не кулаками, а языком. Однако благодаря дисциплине Стремительность Тореадоры становятся очень неплохими бойцами.
Из-за отсутствия «дальнобойных» дисциплин Тореадорам рекомендуется не забывать о развитии навыка владения огнестрелным оружием, благо Стремительность позволяет применять его очень эффективно.
То, что Тореадоры быстрее прочих кланов набирают или теряют человечность, не оказывает какого-либо значительного влияния на процесс игры. Разве что можно успеть в ходе одной игры превратить своего персонажа из нормальногов вампира в звероподобного отморозка, а затем - в святого (или наоборот), просто чтобы посмотреть, что из этого получится.

Посмотреть, как выглядят представители данного клана в разной одежде (броне), вы можете здесь.

19:29 

тестяра

Образ Души, голос Ангела, крик Демон
Ваше имя
Посмотрим, что есть Ваша душа. Как необычно... Неужели это...Зеркало, отражающее боль и страх, но поглощающее любовь и силу
Вы необычный человек. Хотите узнать, как выглядит тот, кто охраняет Вашу душу в этом мире? Ваш Ангел...Девушка с печальными серыми глазами и волной каштановых волос
Увидели? А рядом летает Ваш личний Демон. Вот он какой в обличье человека...Молодой красивый парень со злыми изумрудными глазами, прямые волосы которого падают ему на плечи темно-рыжей волной
Послушайте, что говорит Вам Демон, склонившись над Вами..Что есть любовь?Кратковременное влечение, болезнь души. Страсть и разврат, плотские удовольствия и нега - вот это твое...
А вот и Ангел шепчет Вам слова, ободряюще гладя по волосам...Долой ненависть из сердца!Иначе ты пропадешь!

все гадания на aeterna.ru



І правда ж блін..от так і не вір в примітивні тести..ангел такі і каже .І дмон теж...ну правда уявляються вони мені дещо інакше))) Але восновному............

23:12 

Свадби свадьби кольца кольца...........

Сьогодні проїжджала біля центрального ЗАГСУ міста...я кожен день біля нього проїжджаю...він був на ремонті .Ось тепер відкрився...Я подивилась на наречену і уявила ,як би це було.... але цьог оне буде.
Я б хотіла бути дуже щасливою в день свого весілля. І я можу це уявити ,якби...якби я виходила за того ,кого кохаю.
Але цього не буде. Ніколи .Доведетьмся куолись з кимось більш-менш нормальним просто одружитись. Некоханим. Бо не треба і не можна більше любити. Бо не буває життя па любфі.....
А насправді...так жаль, що неможлиуво..я чуово уявляю наше весілля...
І найгірше проблема ж не в тому, що він далеко ,що він недосяжний ,що ....
Ніяких власне що.
ВІн близький, рідний, для багатьох звичний. Він завжди оряд .Я завжди можу покластися на нього ,поговорити ,побачити...Але...він мене не любить...
Нє, не те .Він мене не кохає.
І це так..... та власне я звикла
Дружба то міцніше і вірніше кохання.
Цу нього таке відношення .Та і взагалі...не раз в цьому вже переконалась.
І насправді я задоволена таким життям....я дуже ціную нашу дружбу .Бо це чесні стосунки .Набагато чесніші ніж його стосунки з дівчатами. І правдивіші .Він мені не бреше...................
І друг ,і брат ,і навіт ьв чомусь татко...коротше все..незамінний чоовік в моєму житті. знаю два роки ,а наче все життя.
І це так насправді класно. Коли у тебе є ДРУГ.
Але іноді ,дуже рідко ,идвишся на цих дурочок в білих сукнях і просто хочеться....уявити........................такий же день.
Ех ,і себе...поряд з ним.
А поітм новий, день ,життя продовжується. І все знову добре. І я задоволена тим ,як живу. і я задоволена всім ,що маю .і я ні ро що не жалкую.
Краще так..ніж як живе більшіть - зовсім без почуттів, двіри....
Тому насправді я щаслива....а біла сукня і каблучки...ну що ж поробиш...таке наше життя))))

@настроение: насправді дуже хороше)

00:56 

маразм))))

Я таку хрінь ненавиджу...але добре..повішу таки мати вашу...Дитинко)))))))))))
Отримано від мого Дитятка))))
Вы комментируете, а я...
1. Говорю, какие ассоциации у меня вызывает ваш аватар, выпавший на коммент.
2. С каким запахом вы у меня ассоциируетесь.
3. Каким цветом у меня отображается в мыслях Ваш ник-нейм. (Изменение: тем, кого знаю лично, расскажу с каким цветом ассоциируетесь вы, а не ник)
4. В каком фильме или книге я сделал бы вас главным героем.
5. А вы за это постите такую же игрушку у себя в дневнике.


А оце мені Дитятко написало)))
1. Пристальність
2. Свіжий прохолодний, але не різкий - "MidSummer Women"
3. Темно-морський
4. Пишу книжку)) Велька - подруга Вольхи, автор серії - Громико)))

21:18 

Straus, привітки! Заходь ,будемо дружити))))))


23:10 

Люди! У мене питання .Моїй мамці треба якас ьметодичка : "Інформаційні технології" Скачати з нету. Поможіть людині. бо їй дітям дибілам в своїй бакалні читати ,а вона у мене математик...а в цьому небельмесча))0 Якщо знаете щось підкиньте!

00:59 

тв

По 1+1 фИЛЬМ С АНЬКОЙ ІДЕ!!!!!!!!!!!! НУ З ЕМОЮ кОЛФІЛД!

23:15 

про літо)))

ну шо...вирішала сперти у Дитятка..і переробити на своє)))))))


ПРо мене Из стороны в сторону качаюсь ,определяясь.

ПРо життя Я просто хочу протриматись до кінця шляху

ПРо майбутнє Мечтать не вредна)))

Про ворогів Ненавиджу спаніелей ( цю фразу точно ніхто не зрозуміє)))))))

Про друзів У тебе має бути тільки бест друг..один але надійний тільки бест друг!

СьогоденняНамагаюся встигнути, встигнути все))))))))

Про завтрішнє Про це я подумаю завтра)

Про харатерЛюблю до нестями, ненавиджу так само

КредоГлупо быть приверженцем идей к которым сердце не лежит. Путь ,вода проходит знания, остаёться лиш одна суть.

Про стосункиЛюбовь не выбирают...любимых не винят

Подорож літа Александрія...село-селом ,але на той момент мені було дуже потрібно розвіятись.

Пісні літа Усе Трактор Боулінг ,Блондинки Ксю, новий альбом Джен ейр...та багато чого)))))

Виконавець літа моя люба Лу з Трактор Боулінг

речі літа плєєр і комп

колір літа голубий

стихія літа вітер змін

місце літа наш Лас-Вегас ( і цього ніхто не зрозуміє)))))))

людина літа мій любий друг

кохання літа все ,як завжди. (див. вище)))))))

надбання літа ого) ці щоденники ( наша сімейка))), робота

час доби цілообово)))

одяг літа смугаста футблока, і веселі голубі широкі пд реперські штані в величезну зелену квітку))))

нові звички літа сидіти в щоденниках)

настрій літа майже вільна, майже щастива.

13:52 

Блін чого ж це так усе сьогодні хрінувато...я застуджуюсь все більше і більше....так ще і мій друг зламав ногу...три тижні сказали не зможе ходити....чорт забирай...бідне моє чудовисько.......він же застрелиться стільки вдома просидиті......чорт, чорт, чорт............

00:31 

Забігалася...і зовсім забула повідомити радісну новину: У мене тепер теж Дитинка!!!!! В нашому клані Лавуурелісів поповнення!!!!!!!!!!!!!!!
Моя люба DarkAndBlack тепер теж вампірюка!!!! Вчора я її вкусила!)))))))))Так що Лавушку можна привітати з онучкою. А умене тепер є донечка)))))))))))))))))
І на чесь цього фотка.....ну кого, думаю, не треба говорити;-)
Донечка, вітаю тебе в нашій дружній сімї!!!!!!!!!!!!!!


@темы: Дитятко!!!!!!!!!!!!!

22:49 

За мной гонятся Ночной дозор в полном составе!
Их не поняли в этом мире,их осмеяла праздная толпа и осмеяли гоблинской озвучкой.Они ушли в подполье и хотели завербовать вас в свои ряды,ведь вы иной и вас сюда послала сама судьба.Откуда вы все это узнали?Вам поведал голос у вас в голове:)
Пройти тест




Пи. Си. Ну бін ,Дитятко ,я ж казала про голоси і фанатів...ну от)))))))))))))) Хех...ми з тобою одно крові))))))))))))

22:39 

Я задоолена))))

Хи, хи, сьогодн крутий промі))) Я впарила півтораящика Хлібного дара))) і ящик Байки...і планвиконала))) І все це за дві годин з пяти..весь час що лишилося..."куї пинала"))) Нрештія задоволена))0 Іпопереду два вихідні...це ж можна звтра спати!!!! А після завтра піти тільки напари)))) Круто)))))))))))))))))))

@настроение: хороший))))

22:54 

Щаслива я))))ха-ха

Знаєте..іноді буває добре. Просто добре .Добре дихати, дивитись, слухати...все добре....Я називаю це - мить щастя....Вона нколи не затягується на довго...такий закон життя. Доки я цього не зрозуміла, я весь час боялася що він закінчиться, намагалась зробити щось, щоб цього не сталось...але після білого завжди приходить чорне..і не зміниш цього...сумно звичайно....але тілкьи після того як тобі дуже боляче, можна відчути абсолютне щастя. Я переконалась на власному досвіді.
тепер я просто насолджуюсь цим моментом..запамячовую йогЄ, щоб згадувати..згадувати коли буде дуже погано.
Я знаю, що певно все знов не буде так, як я хочу. Але....зараз у мене є дуже багато. І мені вистачає цього. Вистачає, щоб посміхатись. Просто посміхатись .Щоб мене не напружувала робота, навчання... бо робота -це тільки пять годин навчання ще пять...але лишаються ще вісім. І зараз цей час я щаслива))))))

@настроение: дуже дуже добре)))

01:26 

Я УКРАЇНКА І Я ЦИМ ПИШАЮСЯ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Сьогодні ми з моїм найкращім другом добре попрацювали, добре випили...і завели тему власне про рідну країну...так образливо...аж сльози навертаються. В якому ж лайні ми живемо......Особливо моє місто. Чого ми кидаємо недопалки і пляшки посеред вулиць? - Бо так роблять всі.....А навже не можна почати з себе....невже не можна спинитись самому. Над нами сміятимуться...казатимуть що ми лохи...але хтось же піде за нами...Чого у Льовові де смітники стоять ледве за два кілометра одне від одного, вулиці на сітльки чисті, що просто приємно....приємно до сліз. Бо там ЛЮДИ. там я недопалки складала в кишеню...бо просто не могла шпурнути на дійсно чистий асфальт....а тут. У нас соромно бути людяним. соромно поводитись по-людські. Ми кажемо що у нас погані політики....А на себе подивіться. Країні починається з людей....а хто ми...голота...гопота. Півкраїни ненавидить свою батьківщину і з радістю лягла б під кацапщину. Бендерівці - у нас вилупки, ОУН (УП) козли.....А хтось з тих хто так говорить хоч розуміє, що ці люди любили свій народ, свою землю, і не хотіли віддавати її Старшому Брату. ВВни хотіли жити в своїй країні, будувати наше життя. І теперь вони ледве не вороги народу....У нас люди бісяться що у Львові їх не люблять, коли вони говорять російською...а як можна любити і поважати людей, що СОРОМЛЯТЬСЯ своєї мови??????????????? Вилупки і виродки...Добре, у нас на сході всі на стільки озвіріли що важко, дійсно, говорити РІДНОЮ мовою...але ж там усі обставини щоб бути УКРАЇНЦЕМ...Але ні...ми продовжуємо...продовжуємо себе соромитись......
І про яку повагу інших країн можна казати.....коли дуже і дуже мало лдей може щиро сказати( і сказати це не з огляду на політичне, економіччне, соціальне становище нашої країни, а просто так, за станом душі) :Я УКРАЇНЕЦЬ І Я ЦИМ ПИШАЮСЬ.................
Ось від цього ми страждаємо...блін не памятаю точно як це звучить,але:
Все на світі можна вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки БАТЬКІВЩИНУ..........

@настроение: ПАТРІОТИЧНО-РОЗДРАТОВАНЕ

@темы: МОЯ КРАЇНА

23:22 

я у шоці...........

Мамусю..порятуй...я тільки що побачила Пікалло...мій бідний любий красивий Костиль........невже це ти.....навіщо вони так з тобою.............

17:09 

Так доки мене не буде прошу мені допомогти - поясніть дуже дуже докладно - як міняти оформлення щоденника шоб були картиночки всілякі...ну коротше як у вас...щоб воно було не тупо зелене а різні фони ітп....тілкьи дуже докладно поясніть

03:15 

Думаю я ночами...

Цікаво...чи варто в житті когось кохати....Без любові неможливе життя...любов приносить світло, щастя...блаблабла віскас....
Кому любов приносила щастя? Пройдемось по літературних героях. Трістан та Ізольда - летально і сумно. Ромео і Джульєтта -ще летальніше і ще сумніше. Діти фактично загинули через сплеск емоцій і почуттів. Троя і троянська війна - сотні смертей через кохання. Класика кіно - Титанік. Якби Джек не рятував Роуз виборсався б він, сам би на тих дверях виплив і жив щасливо. Ну і звичайно ж Костиль і Баффі. Любов робила його людиною, любов дала йому душу....а чи погано йому жилося без любові? Він йшов над світом не мав правил. ВІн був вільний. хоча ні...Дру теж не давала йому волі. Бо він її кохав. ...Доречи, а чого він став вампіром? бо так склалися обставини....а причина: відмова дівчини яку він знов таки кохав.
Чи варте це почуття стількох страждань. Чи варте воно таких мук, нездійснених мрій?
Закохані і щасливі....таких одиниці. Це швидше нонсенс ніж стандарт
Сльози, істерики, зіпсована нервова система - в кращому разі.
У гіршому -порізані вени, кишки на асфальті, голови на рейках....
І це світле і прекрасне почуття?Це так воно дає жити.
Серце ниє кожен день. Нічого не приносить радощів. Друзі, сімя, взагалі життя. Все воно відходить на другий...сто другий план.
Бо є ВОНО!!! світло і сонце, яке нищить і палить.
Ти шукаєш вихід, ти намагаєшся забути. Але ні. Воно поряд. В спогадах, в речах.
Ти їдеш в інше місто. Ти не думаєш.
І воно приходить в снах.
Ти тікаєш, але воно в тобі.
І якщо таки випало щастя забути і розлюбити, ти думаєш довго проживеш вільним? ні. Знайдеться нова любофф.
І все помчить знову бо замкненому колу.
І це щастя? Бути залежним від когось...належати йому.Коли добре, коли весело коли світить сонце тільки з ним.
Ти втрачаєш своє я, ти втрачаєш свободу. ти стаєш тінню. Стовідсоткове кохання - це коли жити неможливо без ТВОГО сонця. Коли ти розчинився в ньому.
Оце таке у нас щастя.
Нє любві, нє таскі, нє жаласті - може оце кращій сценарій. бути вільним, вовк самітник який живе для себе. Який не мучиться,який не нищить свй світ, щоб переробити його під світ коханого.
Бути таким так легко, так правильно. Але ти не можеш. Демон кохання вже захопив тебе, і куди б ти не йшов, він завжди буде йти поряд.

@настроение: сумно насправлі

02:07 

проза моя))))

А це моя проза


Метро



Цікаво, чи можна загубитись там, де тебе нема…………..
Кожен хоче бачити нас такими, якими ми ніколи не будемо.
А насправді……
Всі ми про це дізнаємось…..


Десь о дев’ятій вечора, він переступив поріг, і скляні двері зачинились за ним. Ще одна жертва величезного монстра. Він прикликає нас, неначе велетенський удав і ми йдемо туди, без питань і відповідей.
А можливо все вже відомо заздалегідь. Але.
Чудовисько проковтнуло його.
Тепер лишалось тільки дійти до самого низу.


Там ,в іншому світі, аз межами апарату травлення цієї істоти, щось бігло і метушилось, летіло і мчало, шукало, втрачало, знов губило і врешті решт змішувалось з мільйоном іншого ніщо.

Коли неможливо бути нічим ,а ресурси пошуку вичерпані. Вірус зжер ваш Інтернет і закрив доступ.
От і все.


Я стояла за склом. Дивно бачити те ,чого неможливо інакше зрозуміти. Скільки їх тут… Тих ,хто не захотів підійнятися і повернутися.
Час може змінюватись і розтягуватись. Можна застрягти між секундами і навряд чи ти знайдеш шлях назад.
А вони йшли між своїми секундами. Між чужими хвилинами. Між спільними життями. Всі, хто не знайшов шляхів наверх.
Чесно кажучи, ми б і не шукали.
Не чорні, не прозорі, не сірі. Це примітивне судження людського моску. Такі самі. Просто інші. І розумійте, як хочете.


Метро.
Вони їдуть, засинаючи і читаючи, сидячи і стоячи, майже кохаючись і ненавидячи. Вони спускаються вниз, підіймаються вверх. Прямо туди, де їх чекають.
Так оманливо і тупо. Кожен хапається за свою частинку псевдо реальності, якої ніколи не було, в, можливо, через день, місяць, рік, десять, він сам її знищить. І вона впаде паперовим трупиком в глиняний кар’єр, і старий замизканий КАМАЗ втисне його в багнюку.

Він не шукатиме. Просто швидкоплинні обличчя у вікнах мінятимуться в його пам’яті картинками з різних життів. Він повзтиме вниз і ні у кого ні про що не питатиме.
Це так дивно, коли ти тільки тінь. Ти йдеш повз них. Вони майже озираються.
Вони ніколи не побачать.
Все життя ми боремось за свою соціальну значущість, за те, скільки умовних людських одиниць запишуть наше існування на свою плівку пам’яті. І тільки тут, і тільки зараз стає все чисто і зрозуміло.
Яка б плівка не була якісна, її строк таки вийде. Вона більше не буде потрібна тим, хто так цінував ті вихоплені моменти життя, що колись врізались в мертву магнітну тканину.

Одне крізь одного. До всіх. Побачать, загублять, здивуються, відмахнуться. А яка різниця. Дорога одна.


Коли він сидів на ескалаторі, я стояла за його спиною. Не було того відчуття ….
Я стояла за його спиною.
Присівши поряд, подумала про те, що можливо кожному дається своя мета в житті. А комусь і після нього.
Страшно ,коли тебе за руку тримає пустота..
Страшно?...
В таких темних очах видно твоє відображення. І здається, що ти там збережений.
В очах відблискували тільки тіні від мертвого світла.
Совковий інтелігент з чорним дипломатом перескочив через нашу сходинку і кинувся далі. Він не поспішав додому і не ткав від розлюченої дружини та коханок.
Він біг від самотності. Він намагався сховатись тут, внизу.
Я знаю, що буде далі. Я знаю, кожен його крок.
Я знаю, що він вирветься.
Ще на день. Може на рік.
І врешті знову повернеться.



Я хочу спитати його, чи він вже помітив?
Але він біжить, перестрибує через сходинки. Навіщо так поспішати?........

Коли він тихо і швидко ступає по мармуру…я не встигаю. Дещо лишається .
Чому неможливо змінити абсолютно все?
Плачу.



Відчуття того, що хтось стоїть за спиною крило. Ще тільки зачинились двері ,і той погляд вже був на мені. Я не обертався, бо знав – там нікого нема. Вони зараз зайняті не мною.5
Кожен вірить в свою мрію…кожен вірить в свою брехню.
Воно було тут і поряд. Воно щось від мене хотіло. І воно мене дратувало, дико бісило.
Воно було моїм.



Я не знаю, чому я тоді не обернулась. Це був мій найтупіший пройоб. Останній. Мда….
Кричав, сварив, вчив…..А я так і не навчилася.
Я злилася на нього.
А можливо…якщо б він був трохи суворіший, все могло скластися інакше.
Я хотіла, щоб він був поряд.
І це було дуже егоїстично.
Я не егоїстка.
Так, я теж вмію брехати.
Кажуть, що вмерти не боляче.
Боляче і страшно.
Їм здається, що тебе вже нема.
А ти тут. Ти хочеш вернутися. Ти просиш, ти благаєш, ти молишся. Ти зазираєш в очі.
І ніколи вже не побачиш відображення.
І тобі жаль. Себе. Так жаль, що хочеться виміняти своє життя на всі їхні.
І тільки згодом все минає. Починає звикатись і забуватись.
Наче все так і треба.
Тільки в їх очах тепер пустота.
І це сумно.



На самому краю.

І ще одні двері зачинилися, забираючи його в швидкісну тишу.

Як по різному ми бачимо душі.
Ви.
І ми.
Ці сплячі самотні і не дуже. Якби зараз потяг склався і розірвався…скільки з них щиро бажали цього?:
В метро і на вокзалах найбільший відсоток самогубств. Ніхто не може пояснити.
Не впевнена, що сама знаю відповідь. Просто я їх бачу.
Знаєте, чого вони хочуть? Щоб їх лишили в спокої.
Не кажіть мені, як жити. Не ведіть мене вашими дорогами.
Просто заткніться.
Везіть мене нескінченними коліями і не будьте зі мною.
Хіба я так багато прошу?
Хіба ми всі просимо занадто?



Сиділа за його спиною. Дивилась з ним у вікно.
Цікаво, він сам знає глибину своїх очей???
Відповідей нема.
Все знаю сама.


Він тоді не довго плакав. Коли вмієш жити не вистачає часу на смерть.
Жаль тільки, що яскраве життя швидко розточує свою енергію. І починає пити її з власника.
Чому нам видали так мало власного струму? І тільки парочку акумуляторів. І кілька задрипаних батарейок.
Кволо і мляво можна протягнути до склерозу, маразму, сотні онуків і ненависті до самого себе.



Ми завжди щось робимо, щоб заслужити певну нагороду. Ніколи нічого не дається за просто так. Навіть тут. Ціна платиться. Послуги надаються.
Так ,я хотіла ,щоб було море сліз. Я хотіла…щоб мене не відпускали.
Я залишилась сама. З власної волі.
Завжди має бути хтось.
Якщо хочете, я повертаю борги.
І не єбе.
Ви в атвєтє за тех кого пріручілі.
І приручені теж відповідають за своїх хазяїв.
Ця теорія ще не підтверджена, та думаю ми над цим ще попрацюємо.

І спробую тебе зрозуміти.
Я так і не знаю, чи я справді тебе знала.
Каламбур.
Завжди.
Якби це було колись, то певно могло б скидатись на романтичну-шмаркату казку.
І обов’язково хепі-енд.
В цьому житті багато гіркого.
Хоч би хтось має його посолодити.
Щоб ще якісь шмаркаті діти в рожевих окулярах розбивалися об скло реальної реальності.
І каталися тут. По нескінченним коліям.



Коли я тверезо дивлюсь на життя, хочеться нанюхатися, напитися і обкуритися.
Дивно, коли досягаєш всього, радієш і……………все.
Цілі завжди змінюються.
Ха.
Я чітко знаю свою межу.
І якщо хтось скаже мені, що є…блаблаблаблаблаблапблаблаблабла………
Пішли на хуй.



А ще вона мені сниться.


Цікаво, хто кому був потрібен більше?
Я ніколи не знала. І мені так ніхто і не розказав.
Але так, мені там без нього сумно.
І я все таки егоїстка.
Хм.


Прощальні записки, кров’ю в щоденниках. Дякую, проходили. Нецікаво.
Ніякого пафосу
РІШЕННЯ.

Ідіот.


Не біси мене.
Чим би ти не було, не біси мене.



Ми знову псуємо час.


Вверх.
Вниз.





Я хочу запитати у тебе чому?
Не почуєш. І біситимешся.
Так, хаха, зараз я дещо таки розумію. А ти – ні.
От так от. Так, мені це подобається. Я отримую задоволення.
Я зла на тебе.

Але ми не про те.
Поглянь, вони дивляться на тебе.
Ти їх цікавиш.
Ти їм знайомий.
Чого ти думаєш, що це фініш?
Ні, я знаю, що таки фініш. Але чого ти такий упевнений. Ти ж……….
Ні, я не забула.
Так, але права я.
Невже не можна просто……………


Чого я біжу за тобою.
Куди ти несешся.
Забігаємо в секунду до зачинених дверей.


Я любив ті вечори…..


Так, я досі люблю ті вечори.
Чого я не можу піти???
Чого………….???????????????................................?....!.
Вони бігли…крок у крок…як єдиний механізм. Крізь вагони і через перони. По сходах.
Вних-вверх.
Курили і сиділи.
Потім знову бігли.
НЕ кожен вечір.
Між станціями і коліями.
Говорили не чуючи одне одного.
У них завжди був різний ступінь знання і різні сфери…


Чого відома молода людина, епатажна і зухвала, самовпевнена і самодостатня біжить вниз переганяючи реальний плин часу?
Не можна, щоб мрії збувалися остаточно.
Можна жити без кохання. Можливо без дружби.
Навіть може і без сім’ї.
А мрію не відбирайте.



Я хочу сказати: лишися зі мною.
Я знов не пам’ятаю, що ми вже…
Я не можу взяти тебе за руку і сказати :СТІЙ.
Я ніколи не могла взяти тебе за руку.
От така от фігня, малята, як кажуть усі.


Скажіть мені, порожні тіні тих, хто втратив мрію, ви його відпустите?
_____________________
Я можу вам приплатити? Я можу купити, продати щось нафіг зробити?
_____________________
Ну і добре.


О першій ночі на пероні тихо.
Бомжі.
Бидло.
Кобили бидла.
Ми.
На краю.
Тунелі. Вагони. Скреготіння колес.
Я ж тебе не втримаю.
Знаєш, як це боляче – помирати.
Через хвилинку ми підемо…і потім…як завжди…а після цього…
Знаєш, як це коли немає більше потім, завжди після цього.


Знаю.


А ти не плач.


Я відчуваю себе пробілами в його житті.
Цікаво, то порожній витрачений час. Чи світлі цятки.
Може хоч він мені розкаже.
Колись я жила за один міліметр в бік.
Колись я думала про примітивне і мріяла про банальне.


А ти прости мені, що не дотягла до статусу.

Банальність не виведеш навіть…
А ти ще тут. Між сподіванням і бажанням припинити.

Я простягаю тобі руку.
Не для того ,щоб втримати.
Не захищати.
Чекати.
Тепер ми разом підемо по перону.
Жаль.

Кожне життя дається одній людині. Коли ти хочеш жити з іншим, твоя доля анулюється.
Ти – лиш тінь.
Ти ніколи не допоможеш на стільки, на скільки схочеш.
І ти ніколи не знайдеш себе в ньому.
Але він ніколи тебе не позбудеться.
І не забуде.
За спинами.
Одне одного.
Паралельно.
З різницею в часі на міліметр.

Вони мовчки йшли крізь себе.
Коли вона кричала.
Коли скрегіт в очах.
І лиш мить ,яка могла змінити, знаючи, що нічого так і не зміниться.
Якби вони не міняли долю одне одного, кожен прийшов до того ,що було суджено.
Тільки………..


Чого ти за мною йдеш?
А…
Мовчи.

Я любив ті вечори.
Тільки завжди доводилось поспішати. Я так боялась колись не встигнути.
А тепер боїшся?
Тепер – ні.

Я обещаю…не опоздаю…….ведь ехать………….всего лиш…………….вечнсоть……….

@настроение: спогади...

01:30 

лірика)))))

Знову моя лірика))))) Оце сиджу і думаю..може лазить по павутині якийсь меценат побачить мої вірші і захоче надрукувати...ох мрії мрії))))))

Ти не зрозумієш…


Я знаю, не будеш моїм,
Я може порву вени.
Я поглядом мучусь твоїм,
Нікого більше не треба.
Я знаю ,у світі сама,
Я знаю ,тобі не потрібна.
Кричу у ночі, німа,
Крокую в самотності срібній.
Любов пожирає мене,
І сили немає кричати.
Так хочеться щастя земне,
Не можу у віру більш грати.
Між нами з тобою стіна,
Ти бачиш мене і не бачиш.
Це любий, не наша вина.
Ти просто не хочеш кохати.
Не маю я сил розлюбить,
Не маю я сили повірить.
Не маю я сил далі жить.
І лезом життя своє мірю.
А сльози нестримно течуть,
В подушку солону від болю,
До тебе у ночі кричу,
А вдень я сміюся з тобою…

23:11 

Ваш круг чтения:
Авиньонский квинтет: Quinx или рассказ Потрошителя [ купить у «Жука» ]
«Преступный человек» Ч. Ломброзо [ купить у «Жука» ]
«Полная иллюминация» Дж.П. Фоер [ купить у «Жука» ]
«Конец феминизма или чем женщина отличается от человека» А. Никонов [ купить у «Жука» ]
«Дворянское гнездо» Иван Тургенев [ купить у «Жука» ]
«Цветы зла» Ш. Бодлер [ купить у «Жука» ]
«Терапия» Д. Лодж [ купить у «Жука» ]
«Шпионский роман» Б. Акунин [ купить у «Жука» ]
«Личная нескромность павлина» Б. Улановская [ купить у «Жука» ]
Пройти тест


Стыдно сказать но из всего этого знаю только Акунина...Эраст Петрович Фандоин форева))))))

Мій придуманий світ...СанніДейл)

главная